Самойленко Григорій Васильович
САМО́ЙЛЕНКО Григорій Васильович (01. 05. 1935, с. Нові Петрівці Київської міськради, нині Вишгородського р-ну Київської обл. — 02. 02. 2025, м. Ніжин Чернігівської обл.) — літературознавець, краєзнавець. Батько О. Самойленка. Доктор філологічних наук (1988), професор (1989). Заслужений діяч науки і техніки України (2006). Орден «За заслуги» 3-го (2012) та 2-го (2016) ступенів. Премії імені М. Коцюбинського (1999), імені Г. Вороного (2011), імені М. Гоголя (2013), імені Л. Глібова (2016), імені П. Тронька (2020). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1963). Учителював; від 1970 працював у Ніжинському університеті: декан історико-філологічного факультету (1972—74 і 1988—2003), завідувач кафедр російської та зарубіжної літератури (1974—88), історії культури і народознавства (1991—2003), світової літератури та історії культури (2004—16), словʼянської філології, компаративістики та перекладу (2016—22), професор кафедри української мови, літератури, культурології та журналістики (2022—25). Засновник і відповідальний редактор наукового збірника «Література та культура Полісся» (від 1990), головний редактор видання «Наукові записки НДУ. Філологічні науки» (1997—2020). Керівник Науково-методичного центру «Регіональне вивчення культури Поліссся» (від 2004). Наукові дослідження: російська та українська літератури 19—20 ст.; гоголезнавство; історія Ніжинської вищої школи; історичне, літературне та культурно-мистецьке краєзнавство. Відновив проведення Гоголівських конференцій. Упорядник збірників, присвячених його творчості, зокрема «Гоголь и современность: Творческое наследие писателя в движении эпох» (1983), «Изучение творчества Н. Гоголя в школе» (1988), «Микола Гоголь і світова культура» (1994; усі — Київ), «Наследие Гоголя и современность» (ч. 1—2, 1988), «Николай Гоголь и Нежин» (2008), «Творча спадщина Гоголя на перетині епох» (2009; усі — Ніжин). Організатор багатьох міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій з питань філології, історії, культури, краєзнавства. Уклав довідник «Вчені-філологи Ніжинської вищої школи» (1993), двотомник «Ніжинська вища школа в життєвих та творчих долях її випускників», енциклопедію «Микола Гоголь і Україна» (обидва — 2020; усі — Ніжин). Автор низки статей в ЕСУ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Марія Заньковецька як театральний та громадський діяч України. 1994 (співавт.); Ніжинська вища школа. 1820–1995. 1995; Нариси культури Ніжина. Ч. 1–5. 1995–97 (співавт.); Ніжинський драматичний театр ім. М. Коцюбинського. 1996; Образотворче мистецтво та скульптура в Ніжині в XVII–XX ст. 1998; Громадсько-культурне та літературне життя Чернігова кінця XIX — поч. XX ст. 1999; Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. 1999 (співавт.); Ніжинська вища школа: від гімназії вищих наук до університету. 2000 (співавт.); Краєзнавство культурно-мистецьке та літературне. 2001; Літературне житія Чернігівщини XII–XX ст. 2003; 2010; Ніжинська вища школа: сторінки історії. 2005 (співавт.); Розвиток культури на Північному Лівобережжі України в др. пол. XVII– ХVІІІ ст. 2007 (співавт.); Музей Николая Гоголя в Нежине. 2008; Леонід Глібов у колі сучасників. 2011; Культурне життя в Ніжині у ХVІІ–ХVІІІ ст. 2012; Т. Шевченко і Ніжинська вища школа. 2013; Пилип Морачевський і Ніжин. 2016; Академік Федір Арват. Наука творити добро: Спогади, публікації. 2018; Повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба» в українському текстологічному, соціологічному та мистецькому вимірах. 2018; Поляки в Ніжині та їх роль у розвитку культури міста (ХVІІ–ХХІ ст.). 2019 (співавт.); Пантелеймон Куліш і Ганна Барвінок: доля, Україна, любов (мотронівський період життя і творчості). 2021; І на оновленій землі. (Межигір’я та Нові Петрівці в історико-суспільному та культурному вимірах). 2023; З молитвою за Україну. Церковно-культурні діячі Північного Лівобережжя XVII століття: Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Дмитро Туптало, Лаврентій Крщонович, Олександр Бучинський-Яскольд, Іван Величковський. 2023 (усі — Ніжин).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
