Шарицер Рудольф

ШАРИ́ЦЕР Рудольф (01. 04. 1859, м. Фрайштадт, Австрія — 14. 12. 1935, там само) — мінералог, петро­граф. На­вчався у Ві­денському університеті (1877—80), де від 1880 працював демонстратором, від 1883 — асистентом мінералогічного музею, а від 1888 — приват-доцентом. 1882—83 — викладач Академічної гімназії; від 1886 — приват-доцент Ін­ституту агрокультури у Відні. 1883 отримав ступінь доктора філософії за працю «Der Basalt von Ottendorf in Österreichisch-Schlesien» («Базальт От­тендорфа в Ав­стрійській Сілезії»), 1885 габілітувався. 1889 здійснив шестимісячну дослідницьку по­їздку Німеч­чиною, Францією, Великою Британією, Швецією та Норвегією. Від 1891 — доцент, від 1894 — професор, водночас 1891—1910 — завідувач мінералогічної лабораторії, 1896—98 — декан філософського факультету, 1902—03 — ректор Чернівецького університету. За­провадив викла­да­н­ня у Чернівцях нових на той час курсів із рудо­знавства, оптики мінералів, генезису мінералів, гірських порід, корисних копалин та їх викори­ста­н­ня. Від 1910 — професор, водночас 1916—17 — ректор Університету Ґраца (Австрія). Від 1930 — на пенсії. 1892 у Відні ви­дано його «Lehrbuch der Mineralogie und Geologie für die oberen Klassen» («Під­ручник з мінералогії та геології для старших класів»), що до 1919 був багато разів пере­ви­даний. Зробив значний внесок у дослідже­н­ня мінералів сульфату заліза («Die Eisensulfate» // «Handbuch der Mineralchemie» / «Сульфати заліза» // «Довід­ник з хімії мінералів», Дрезден; Лейпциг, 1929), ви­вчав парагенезис мінералів («Grundzüge der Mineralparagenese» / «Основні принципи мінерального парагенезису», Ві­день, 1932, у спів­авторстві). Член Німецької академії природо­знавців Леопольдина (1895), Асоціації природничих наук Штирії (1927) та ін. наукових організацій.

Завантажити статтю