Шарицер Рудольф

ШАРИ́ЦЕР Рудольф (01. 04. 1859, м. Фрайштадт, Австрія — 14. 12. 1935, там само) — мінералог, петрограф. Навчався у Віденському університеті (1877–80), де від 1880 працював демонстратором, від 1883 — асистентом мінералогічного музею, а від 1888 — приват-доцентом. 1882–83 — викладач Академічної гімназії; від 1886 — приват-доцент Інституту агрокультури у Відні. 1883 отримав ступінь доктора філософії за працю «Der Basalt von Ottendorf in Österreichisch-Schlesien» («Базальт Оттендорфа в Австрійській Сілезії»), 1885 габілітувався. 1889 здійснив шестимісячну дослідницьку поїздку Німеччиною, Францією, Великою Британією, Швецією та Норвегією. Від 1891 — доцент, від 1894 — професор, водночас 1891–1910 — завідувач мінералогічної лабораторії, 1896–98 — декан філософського факультету, 1902–03 — ректор Чернівецького університету. Запровадив викладання у Чернівцях нових на той час курсів із рудознавства, оптики мінералів, генезису мінералів, гірських порід, корисних копалин та їх використання. Від 1910 — професор, водночас 1916–17 — ректор Університету Ґраца (Австрія). Від 1930 — на пенсії. 1892 у Відні видано його «Lehrbuch der Mineralogie und Geologie für die oberen Klassen» («Підручник з мінералогії та геології для старших класів»), що до 1919 був багато разів перевиданий. Зробив значний внесок у дослідження мінералів сульфату заліза («Die Eisensulfate» // «Handbuch der Mineralchemie» / «Сульфати заліза» // «Довідник з хімії мінералів», Дрезден; Лейпциг, 1929), вивчав парагенезис мінералів («Grundzüge der Mineralparagenese» / «Основні принципи мінерального парагенезису», Відень, 1932, у співавторстві). Член Німецької академії природознавців Леопольдина (1895), Асоціації природничих наук Штирії (1927) та ін. наукових організацій.

Завантажити статтю