Слюсаренко Федір Павлович
СЛЮСАРЕ́НКО Федір Павлович (06. 06. 1886, Черкаси — 09. 05. 1958, Прага) — мовознавець, історик, громадсько-політичний діяч. Закінчив Санкт-Петербурзький університет. Працював викладачем у м. Петрозаводськ (Карелія, Росія), згодом повернувся до Санкт-Петербурга, де займався педагогічною і громадською діяльністю. 1914–17 читав реферати з історії України в Українському нелегальному університеті. Під час підготовки виборів до Установчих зборів УНР по Київській виборчій окрузі був зареєстрований у списку «№ 1. УПСР з Українською селянською спілкою». 1918–19 мешкав у Києві, за гетьманату — співробітник загального відділу Міністерства закордонних справ, входив до страйкового комітету працівників цього Міністерства. Емігрував спочатку до Відня, де 1919 став головою Курсів українознавства для українських робітників (відкриті Українським союзом журналістів і письменників «Єдність»), 1921 — до Праги. Працював в УВУ: 1924–39 — доцент класичної філології й археології, 1936–39 — професор античної історії, декан філософського факультету. Також був доцентом Українського високого педагогічного інституту, викладав в Українській гімназії в Модржанах (до 1938) та в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. Від 1923 — член, від 1935 — член управи (скарбник), згодом — член ревізійної комісії Українського історико-філологічного товариства у Празі. Член Празької групи Українського республікансько-демократичного клубу. Співзасновник (1925) і секретар Товариства Музею визвольної боротьби України. Вміщував публікації у збірниках УВУ та Українського історико-філологічного товариства, часописі «Воля». Брав участь у роботі Українського академічного комітету для Міжнародної інтелектуальної співпраці при Лізі Націй (1925–40).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Про державний лад. К., 1917; Розпад Росії і організація національних сил // Воля. 1920. Т. 1, ч. 6; Україна в політичній рівновазі Сходу // Там само. 1920. Т. 2, ч. 5; Грецька федеральна конституція кінця ІV ст. перед Христом // Праці Укр. істор.-філол. т-ва у Празі. 1926. Т. 1; Нумізматична праця проф. В. Б. Антоновича // Там само. 1939. Т. 2 (передруковано у праці «Син України. В. Б. Антонович», К., 1997, т. 2); Академік В. П. Бузескул, як історик: 1858–1931. Прага, 1942; Проф. Михайло Грушевський і його наукова діяльність. Читано на зборах Петербурзької громади, присвячених вшануванню проф. М. С. Грушевського // Грушевський М. С. Твори у 50 т. Т. 47, кн. 1. Л., 2016.
Рекомендована література
- УВУ в Празі в рр. 1946–31. Прага, 1931;
- Лотоцький О. Сторінки минулого. Варшава, 1933. Т. 2;
- Práce ruské, ukrajinské a běloruské emigrace vydané v Cěskoslovensku 1918–1945: Bibliografie s biografickými údaji o autorech. Dil 1, svazek 2. Praha, 1996;
- Зубко О. Є. Цікаві факти з повсякденного життя українських емігрантів у міжвоєнній Чехословаччині (1921–1939) // Вісн. Харків. ун-ту. Сер. Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. 2022. Вип. 35.
Завантажити статтю
Людина 
