Пінчук Вадим Григорович

ПІНЧУ́К Вадим Григорович (28. 12. 1930, Полтава — 29. 03. 1996, Київ) — лікар-онколог. Чоловік Л. Пінчук. Доктор медичних наук (1970), професор (1972), академік НАНУ (1991) та АМНУ (1993). Державна премія УРСР (1981) та України (1998, посмертно) в галузі науки і техніки. Премія імені О. Богомольця АН УРСР (1979). Державні нагороди СРСР. Навчався в Одеському медичному інституті (1948–49), закінчив Київський медичний інститут (1954). Працював у Київському НДІ гігієни праці та професійних захворювань (1957–61): від 1959 — старший науковий співробітник; від 1961 — в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології НАНУ (Київ): від 1971 — заступник директора з наукової роботи, від 1978 — директор, водночас 1989–96 — завідувач відділу цитології пухлинного росту. Заступник академіка-секретаря Відділення молекулярної біології, біохімії, експериментальної та клінічної фізіології НАНУ (від 1974). Головний редактор журналу «Экспериментальная онкология» (від 1979). Фахівець у галузях експериментальної онкології, цитології та радіобіології. Вивчав механізми канцерогенезу та протипухлинної резистентності організму, віддалені радіобіологічні наслідки аварії на ЧАЕС, зокрема дослідив закономірності розвитку злоякісних пухлин у післяаварійний період в експерименті, довів синергічний ефект постійного впливу малих доз радіації низької інтенсивності та шкідливих чинників довкілля. 2009 на будівлі Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАНУ вченому відкрито меморіальну дошку.

Завантажити статтю