Полтавський художній музей

ПОЛТА́ВСЬКИЙ ХУДО́ЖНІЙ МУЗЕ́Й (Галерея мистецтв) імені М. Ярошенка. Роз­почав діяльність у Полтаві 27 квітня 1919 під на­звою Полтавська картин­на галерея («образова галерея») в колишньому особняку українського дворянина В. Булюбаша (1912, архітектор П. Альошин) на вул. Спаська, № 11. Фундатор і перший директор — археолог М. Рудинський. Створено на основі колекції М. Ярошенка, який заповів її Полтаві (понад 100 картин, етюдів і ескізів, 23 альбоми рисунків та роботи російських пере­движників), мистецьких творів з палаців князів Рєпніних (м. Яготин, нині Київська обл.), Кочубеїв (с. Диканька) й Мещерських (с. Веселий Поділ), графів Капністів (с. Велика Обухівка), зі­брань нащадків історика Д. Іловайського (с. Абазівка), Гоголів-Яновських (с. Василівка; нині усі — Полтавська обл.), ін. дворян, а також творів місцевих малярів В. Волкова, Г. та І. Мʼясосоєдових.

На 1925 у художньому від­ділі Центрального пролетарського музею Полтавщини нараховували 5277 екс­понатів: 3690 картин і етюдів, 521 літо­графія і гравюра, 36 скульптур, 11 бронзових речей і коштовних годин­ників, 168 зразків меблів, 452 порцеляни, 38 альбомів малюнків і акварелей. Серед україніки — старосвітські порт­рети козацької старшини, унікальна гравюра «Слава І. Мазепі» І. Мигури, зразки малярства й порцеляни, межигірського фаянсу, меблів тощо; роботи С. Васильківського, О. Ківшенка, Ф. Кричевського, П. Левченка, М. Пимоненка. Серед малярських творів країн Європи — взірці шкіл Італії (флорентійської, римської, венеційської, болонської); Гол­ландії (три великі картини М. де Гондекутера, порт­рет Єлизавети Богемської пензля М. Мірвельта), Фландрії (порт­рет Єлени Фоурмент П.-П. Рубенса, 4 картини Я. Гореманса), Іспанії («Марія Магдалина» П. Боканегра, «Обріза­н­ня Господнє» і «Втеча до Єгипту» неві­домого майстра), Німеч­чини («Мадон­на» кола Л. Кранаха Старшого), Австрії (порт­рет пензля батька і сина Лампі), Франції (порт­рет роботи Е. Віже-Лебрен і Н. Ларжильєра). На 2-у поверсі музею екс­понували твори М. Ярошенка, його колег — російських пере­движників, зокрема Г. Мясоєдова, його сина Івана, скульптури Л. Позена, Є. Лансере, А. Обера, М. Лібериха. Від 1939 художній від­діл став само­стійним художнім музеєм; Полтавський крає­знавчий музей пере­дав йому 18 067 мистецьких артефактів. Серед них — унікальні збірки з колишнього музею К. Скаржинської (українське народне мистецтво), колекція військового дипломата П. Бобровського (зразки мистецтва Єгипту, Нубії, Ірану, Су­дану, Індії, Китаю та Японії), предмети колишнього Полтавського єпархіального давньо­сховища (українське сакральне мистецтво) та речі, що їх зібрали екс­педиції місцевих музейників і вчених І. Зарецького, К. Мощенка, В. Щербаківського, Я. Риженка, Н. Онацького.

У період 2-ї світової війни значна частина музейних скарбів була роз­грабована й вивезена до Німеч­чини. У 1944—46 повернуто лише 4176 екс­понатів. У кінці 1940-х—50-х рр. до музею надходили вилучені твори з Лохвицького й Миргородського крає­знавчих музеїв (понад 30 екс­понатів), з Києва та роботи, подаровані мешканцями Москви, Києва й Полтави. Від 25 вересня 1999 музейну колекцію роз­міщували на вул. Фрунзе, № 5 у новозбудованій Галереї мистецтв (архітектор Ю. Олійник).

У повоєн­ні роки екс­позиція музею попри партійний тиск від­повід­ала історично-хронологічному принципу й мала 3 від­діли: західноєвропейський, українське й російське мистецтво 18 — початку 20 ст. та радянське мистецтво. Серед унікальних екс­понатів з Європи — полотна Л. Кранаха Старшого, К. Петерс, Г. де Гондекутера, П. ван дер Фаса, М. Бач­чіарел­лі, Ж.-Б. Грьоза тощо. Екс­поновано твори видатних українців: К. Білокур, родини Боровиків, С. Васильківського, І. Дряпаченка, Г. Ксьонза, І. Рєпіна, О. Сластьона, Ф. Стовбуненка, Г. Цисса, О. Шабатури, М. Ярошенка, графіків Г. Левицького, Г. Нарбута, С. Бутника, В. Мироненка, Г. Якутовича, керамістів І. Віцька, С. Пасічної, гончарів К. Білоокого, І. Гладиревського, Т. Демченка, О. Ночовника, О. Селюченко, П. Цвілик, різьбярів В. Гарбуза, М. Зацеркляного, П. Комашки, Я. Усика, майстринь народного мистецтва Н. Білокінь, П. Власенко і М. При­ймаченко.

В екс­позиції і фондах зберігаються нечислен­на, але цінна збірка українських ікон, взірці оправ Євангелій, на­престольні хрести, потири, під­ризники й воздухи, а також унікальне зі­бра­н­ня українських народних вишивок, тканин, килимів, вибі­йок, слуцьких поясів, зразків золотошвейництва, металопластики й деревооб­робництва. Пред­ставлено роботи росіян 19 — 1-ї половини 20 ст., з-поміж яких — І. Зайцева, П. Соколова, К. Флавицького, братів Маковських, Г. та І. Мʼясосоєдових, І. Шишкіна, В. Казанцева та ін. На 1-му поверсі міститься зала дитячої творчості імені Саші Путрі, на 2-му — велика ви­ставкова зала і прес-центр. Нині в музеї зберігається понад 9100 екс­понатів. Його директорами були художник-пейзажист П. Горобець, історик мистецтва К. Скалацький, від 2000 — О. Курчакова. На фасаді будинку 1987 встановлено меморіальну дошку М. Ярошенкові.