Полтавський художній музей

ПОЛТА́ВСЬКИЙ ХУДО́ЖНІЙ МУЗЕ́Й (Галерея мистецтв) імені М. Ярошенка. Розпочав діяльність у Полтаві 27 квітня 1919 під назвою Полтавська картинна галерея («образова галерея») в колишньому особняку українського дворянина В. Булюбаша (1912, архітектор П. Альошин) на вул. Спаська, № 11. Фундатор і перший директор — археолог М. Рудинський. Створено на основі колекції М. Ярошенка, який заповів її Полтаві (понад 100 картин, етюдів і ескізів, 23 альбоми рисунків та роботи російських передвижників), мистецьких творів з палаців князів Рєпніних (м. Яготин, нині Київська обл.), Кочубеїв (с. Диканька) й Мещерських (с. Веселий Поділ), графів Капністів (с. Велика Обухівка), зібрань нащадків історика Д. Іловайського (с. Абазівка), Гоголів-Яновських (с. Василівка; нині усі — Полтавська обл.), ін. дворян, а також творів місцевих малярів В. Волкова, Г. та І. М’ясосоєдових.

На 1925 у художньому відділі Центрального пролетарського музею Полтавщини нараховували 5277 експонатів: 3690 картин і етюдів, 521 літографія і гравюра, 36 скульптур, 11 бронзових речей і коштовних годинників, 168 зразків меблів, 452 порцеляни, 38 альбомів малюнків і акварелей. Серед україніки — старосвітські портрети козацької старшини, унікальна гравюра «Слава І. Мазепі» І. Мигури, зразки малярства й порцеляни, межигірського фаянсу, меблів тощо; роботи С. Васильківського, О. Ківшенка, Ф. Кричевського, П. Левченка, М. Пимоненка. Серед малярських творів країн Європи — взірці шкіл Італії (флорентійської, римської, венеційської, болонської); Голландії (три великі картини М. де Гондекутера, портрет Єлизавети Богемської пензля М. Мірвельта), Фландрії (портрет Єлени Фоурмент П.-П. Рубенса, 4 картини Я. Гореманса), Іспанії («Марія Магдалина» П. Боканегра, «Обрізання Господнє» і «Втеча до Єгипту» невідомого майстра), Німеччини («Мадонна» кола Л. Кранаха Старшого), Австрії (портрет пензля батька і сина Лампі), Франції (портрет роботи Е. Віже-Лебрен і Н. Ларжильєра). На 2-у поверсі музею експонували твори М. Ярошенка, його колег — російських передвижників, зокрема Г. Мясоєдова, його сина Івана, скульптури Л. Позена, Є. Лансере, А. Обера, М. Лібериха. Від 1939 художній відділ став самостійним художнім музеєм; Полтавський краєзнавчий музей передав йому 18 067 мистецьких артефактів. Серед них — унікальні збірки з колишнього музею К. Скаржинської (українське народне мистецтво), колекція військового дипломата П. Бобровського (зразки мистецтва Єгипту, Нубії, Ірану, Судану, Індії, Китаю та Японії), предмети колишнього Полтавського єпархіального давньосховища (українське сакральне мистецтво) та речі, що їх зібрали експедиції місцевих музейників і вчених І. Зарецького, К. Мощенка, В. Щербаківського, Я. Риженка, Н. Онацького.

У період 2-ї світової війни значна частина музейних скарбів була розграбована й вивезена до Німеччини. У 1944–46 повернуто лише 4176 експонатів. У кінці 1940-х–50-х рр. до музею надходили вилучені твори з Лохвицького й Миргородського краєзнавчих музеїв (понад 30 експонатів), з Києва та роботи, подаровані мешканцями Москви, Києва й Полтави. Від 25 вересня 1999 музейну колекцію розміщували на вул. Фрунзе, № 5 у новозбудованій Галереї мистецтв (архітектор Ю. Олійник).

У повоєнні роки експозиція музею попри партійний тиск відповідала історично-хронологічному принципу й мала 3 відділи: західноєвропейський, українське й російське мистецтво 18 — початку 20 ст. та радянське мистецтво. Серед унікальних експонатів з Європи — полотна Л. Кранаха Старшого, К. Петерс, Г. де Гондекутера, П. ван дер Фаса, М. Баччіареллі, Ж.-Б. Грьоза тощо. Експоновано твори видатних українців: К. Білокур, родини Боровиків, С. Васильківського, І. Дряпаченка, Г. Ксьонза, І. Рєпіна, О. Сластьона, Ф. Стовбуненка, Г. Цисса, О. Шабатури, М. Ярошенка, графіків Г. Левицького, Г. Нарбута, С. Бутника, В. Мироненка, Г. Якутовича, керамістів І. Віцька, С. Пасічної, гончарів К. Білоокого, І. Гладиревського, Т. Демченка, О. Ночовника, О. Селюченко, П. Цвілик, різьбярів В. Гарбуза, М. Зацеркляного, П. Комашки, Я. Усика, майстринь народного мистецтва Н. Білокінь, П. Власенко і М. Приймаченко.

В експозиції і фондах зберігаються нечисленна, але цінна збірка українських ікон, взірці оправ Євангелій, напрестольні хрести, потири, підризники й воздухи, а також унікальне зібрання українських народних вишивок, тканин, килимів, вибійок, слуцьких поясів, зразків золотошвейництва, металопластики й деревообробництва. Представлено роботи росіян 19 — 1-ї половини 20 ст., з-поміж яких — І. Зайцева, П. Соколова, К. Флавицького, братів Маковських, Г. та І. М’ясосоєдових, І. Шишкіна, В. Казанцева та ін. На 1-му поверсі міститься зала дитячої творчості імені Саші Путрі, на 2-му — велика виставкова зала і прес-центр. Нині в музеї зберігається понад 9100 експонатів. Його директорами були художник-пейзажист П. Горобець, історик мистецтва К. Скалацький, від 2000 — О. Курчакова. На фасаді будинку 1987 встановлено меморіальну дошку М. Ярошенкові.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю