Поята Володимир Васильович

ПОЯ́ТА Володимир Васильович (15. 05. 1936, с. Ковбасна Рибницького р-ну, Молдова) — поет, пере­кладач. Член Української асоціації письмен­ників (2013), НСПУ (2015), СП Молдови (2017). Літературно-мистецька премія імені М. Сингаївського (2015). Закінчив Одеський фармацевтичний ін­ститут (1958). Працював у галузі організації аптечної справи в м. Страшени (Молдова, 1958—62) та Києві (1962—86). Від 1986 — на пенсії. Звертається до таких жанрів, як поема, новела, а основний пласт — лірика (громадянська, пейзажна, інтимна, філософська). Дебютував 2007 збіркою поезій «Спів­ай, моя ліро», згодом ви­йшли друком збірки віршів і поетичних пере­кладів «Колиска з верболозу» (2009), поезій і новел «На крилах любові» (2016). Пере­кладає з інших мов, пере­важно з румунської. Окремими двомовними книгами ви­йшли твори «Лучафер» (2012) і «Поезії» (2013) М. Емінеску, «Яблуко закохане в хробака» А. Сучевʼяну та «Штефан Великий, або Час величі» Ш.-О. Йосифа (обидві — 2017). До білінгвістичної книги «Від­лу­н­ня» (2015; усі — Київ) уві­йшли пере­клади поезій румунських і молдовських класиків другої половини 19 — початку 20 ст. — М. Емінеску, В. Александрі, Дж. Кошбука, Т. Аргезі, Ш.-О. Йосифа, Д. Болінтіняну, Г. Александреску, Дж. Топірчану. Здійснив також пере­клади з румунської окремих творів Г. Баковія, А. Мачедонські, Б. Хашдеу, А. Бусу­йок, Б. Маріана. У власних творах автор позиціонує себе як сина своєї історичної батьківщини — Придністровʼя, де, як він пише, «Дністер, як батько мов діток з собою, Вкраїну й Молдову за руки веде…». Краса рідного краю, любов до своїх земляків, від­ображені в його віршах і новелах. Твори П. публікують у ві­домих періодичних ви­да­н­нях України і Молдови, ви­вчають в 1—11 кл. Придністровʼя за про­грамою курсу «Література рідного краю», вміщені в під­ручники й хрестоматії українських на­вчальних закладів.

Завантажити статтю