Редько Володимир Никифорович

РЕДЬКО́ Володимир Никифорович (12. 04. 1937, Київ) — математик, фахівець у галузі інформаційних систем. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1973), академік НАНУ (2000). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Державна премія України в галузі науки і техніки (2003), премія імені В. Глушкова НАНУ (1992). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1959). Працював 1959—71 в Ін­ституті кібернетики АН УРСР (Київ); 1972—2002 — засновник і завідувач, від 2002 — професор кафедри теорії про­грамува­н­ня, 1984—87 — декан факультету кібернетики Київського університету імені Т. Шевченка; від 2019 — головний науковий спів­робітник від­ділу інформаційної без­пеки Ін­ституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАНУ (Київ). Започаткував теорію предметно-обʼєктних від­ношень (нині теорія дефініторів), принциповою особливістю якої є те, що як домінанти досліджень у ній ви­ступають не стільки обʼєкти, скільки дефінітори як бінарні від­ноше­н­ня між обʼєктами та предметами, що їх об­умовлюють. У рамках цієї теорії роз­винув теорію дефініторних алгебр і роз­вʼязав про­блеми С. Кліні про аксіоматизацію регулярних і квазірегулярних алгебр. Згодом збагатив теорію дефініторних алгебр до теорії дефініторних процесорів. Методами дефініторного процесува­н­ня дав повне виріше­н­ня про­блем параметризації систем про­грамува­н­ня, зокрема роз­вʼязав про­блему Д. Кнута про інтенсіональну параметризацію його атрибутних систем. Остан­нім часом наукова діяльність повʼязана зі збагаче­н­ням теорії дефініторів до теорії композиційного дефініторува­н­ня. Методами композиційного дефініторува­н­ня, насамперед композиційного про­грамува­н­ня та де­скриптува­н­ня, йому вдалося роз­вʼязати систему принципово складних інформатико-математичних про­блем, окремі з яких не мали виріше­н­ня понад 50 років. Зʼясував низку ключових про­блем, повʼязаних із конотативними під­ходами Г. Фреге, А. Чорча, Р. Карнапа, Б. Рас­села, У. Куайна та денотативними під­ходами С. Кліні, А. Тарського, Д. Скот­та, Ю. Єршова. Заклав інформатико-математичне під­ґрунтя для прагматико-об­умовленого взаємодоповне­н­ня теорій композиційного про­грамува­н­ня, де­скриптува­н­ня та дефініторува­н­ня в рамках єдиної теорії дефініторів. Він не лише започаткував про­грамологію, а й створив основу для її подальшого роз­витку в природному взаємодоповнен­ні з де­скриптологією та сутністологією.

Завантажити статтю