Риґа Джордж

Визначення і загальна характеристика

РИ́ҐА Джордж (27. 07. 1932, Гуттеритська колонія Діп-Крік поблизу м. Атабаска, провінція Альберта, Канада — 18. 12. 1987, м. Саммерленд, провінція Британська Колумбія, Канада) — англомовний письменник українського походження. 1983 відвідав Україну. Народився в незаможній родині українських емігрантів, які 1927 прибули до Канади. Виріс у віддаленій сільській громаді, 7 р. ходив до школи. З 14-ти р. почав працювати на випадкових роботах. Освіту продовжив на заочних курсах. 1955 подорожував Європою, брав участь у Всесвітній асамблеї миру в Гельсинкі та був копірайтером на радіостанції Бі-Бі-Сі. 1956 повернувся до Канади, мешкав у Едмонтоні, де надрукував у тому ж році першу збірку поезій «Пісня моїх рук». На початку 1960-х рр. захопився драматургією і мав успіх: його першу п’єсу «Індіанець» було екранізовано (1961). На ті ж роки припадає активна творча праця: до програм телебачення включали п’єси «Шторм» (1962), «Гірка трава», «За потреби чогось кращого», «Сад тюльпанів», «Два солдати», «Грушеве дерево» (усі — 1963), «Людина» (1965). Водночас написав романи «Голодні гори» (1963), «Балада про збирача каміння» (1966), збірку оповідань «Бідні люди» (1962), 12 оповідань для радіо, зокрема «Дотик жорстокості» (1961), «Маски та тіні», «Шовковий шлях», «Від’їзди», «Балада для Білла» (усі — 1963), «Індіанець» (1964), «Кам’яний ангел» (1965). Серед неопублікованих романів: «Міст» (1960), «Нічний стіл» (1960), «Хлопець у вагоні» (1961), «Храми тирси», «Старий Сем» (обидва — 1963). Писав переважно про обездолених, змальовував болючі соціальні проблеми сучасного суспільства. 1977 створив сценарій «Орачі льодовика» для американського телешоу «Біонічна жінка», твір купили та включили до програми телебачення. Найбільшу славу принесла п’єса «Екстаз Рити Джо». Драматичний твір вперше поставили на сцені в театрі м. Ванкувер (1967). 1971 твір виконано як балет Королівським вінніпезьким театром опери та балету. За п’єсу «Полонені безликого барабанщика» зазнав різкої критики та обструкції. Рада директорів «Playhouse» м. Ванкувер скасувала ухвалу про постановку вистави й визначила Р. як «надто радикального» письменника, твори якого на 17 років були вилучені з театральних репертуарів. Автор драматичних творів «Схід сонця на Сарі» (1972), «Портрет Анжеліки» (1973), «Лист до мого сина» (1981), «Парацельс», «Закутий Прометей» (обидві — 1982), «Тіні стерв’ятників» (1985). У творі «Лист до мого сина» увиразнено проблему етнічного походження, дослідження родоводу, національної, культурної, соціальної ідентичності. У п’єсі чітко розставлено акценти на пошуку батьківщини предків, конструюванні етнообразів, співіснуванні в рамках одного суспільства багатьох культур — мультикультуралізму. У своїх творах порушував соціальні проблеми сучасності, торкався не лише життя корінного населення Канади, а й емігрантів, зокрема українців. Зробив значний внесок у популяризацію музичного мистецва, написавши тексти до серії пісень, створених учасниками гурту «The Collectors» із Ванкувера, та до саундтреку-супроводження власної п’єси «Трава і суниця» (1969). Посмертна книга «Саммерленд» (1992) є збіркою есе, що розкриває політичні погляди, внутрішній світ автора, його постійну симпатію до пригноблених. Своєю художньою практикою Р. вияскравив проблему дихотомії свій/чужий, маючи гіркий досвід побуту української громади в далекій глибинці на півночі Альберти. Життєтворчості Р. присвячено книгу Д. Гоффмана «Екстаз опору» (1995) та фільм сценариста і режисера Дж. Пейзанта «Просто людина Великої Ведмедиці» (м. Едмонтон, 2018). У Британській Колумбії від 2004 письменникам вручається премія імені Р. за краще висвітлення в художній літературі соціальної проблематики. На будинку бібліотеки м. Саммерленд 2015 йому встановлено меморіальну дошку, 2020 в музеї цього ж міста створено архів письменника.

Завантажити статтю