Риґа Джордж

РИ́ҐА Джордж (27. 07. 1932, Гут­теритська колонія Діп-Крік по­близу м. Атабаска, провінція Альберта, Канада — 18. 12. 1987, м. Сам­мерленд, провінція Британська Колумбія, Канада) — англомовний письмен­ник українського походже­н­ня. 1983 від­відав Україну. Народився в незаможній родині українських емі­грантів, які 1927 прибули до Канади. Виріс у від­даленій сільській громаді, 7 р. ходив до школи. З 14-ти р. почав працювати на випадкових роботах. Освіту продовжив на заочних курсах. 1955 подорожував Європою, брав участь у Всесвітній асамблеї миру в Гельсинкі та був копірайтером на радіо­станції Бі-Бі-Сі. 1956 повернувся до Канади, мешкав у Едмонтоні, де на­друкував у тому ж році першу збірку поезій «Пісня моїх рук». На початку 1960-х рр. захопився драматургією і мав успіх: його першу пʼєсу «Індіанець» було екранізовано (1961). На ті ж роки припадає активна творча праця: до про­грам телебаче­н­ня включали пʼєси «Шторм» (1962), «Гірка трава», «За потреби чогось кращого», «Сад тюльпанів», «Два солдати», «Грушеве дерево» (усі — 1963), «Людина» (1965). Водночас написав романи «Голодні гори» (1963), «Балада про збирача камі­н­ня» (1966), збірку оповідань «Бідні люди» (1962), 12 оповідань для радіо, зокрема «Дотик жорстокості» (1961), «Маски та тіні», «Шовковий шлях», «Від­ʼ­їзди», «Балада для Білла» (усі — 1963), «Індіанець» (1964), «Камʼяний ангел» (1965). Серед неопублікованих романів: «Міст» (1960), «Нічний стіл» (1960), «Хлопець у вагоні» (1961), «Храми тирси», «Старий Сем» (обидва — 1963). Писав пере­важно про обездолених, змальовував болючі соціальні про­блеми сучасного су­спільства. 1977 створив сценарій «Орачі льодовика» для американського телешоу «Біо­нічна жінка», твір купили та включили до про­грами телебаче­н­ня. Найбільшу славу принесла пʼєса «Ек­стаз Рити Джо». Драматичний твір вперше по­ставили на сцені в театрі м. Ванкувер (1967). 1971 твір виконано як балет Королівським він­ніпезьким театром опери та балету. За пʼєсу «Полонені без­ликого барабанщика» за­знав різкої критики та об­струкції. Рада директорів «Playhouse» м. Ванкувер скасувала ухвалу про по­становку ви­стави й ви­значила Р. як «надто радикального» письмен­ника, твори якого на 17 років були вилучені з театральних репертуарів. Автор драматичних творів «Схід сонця на Сарі» (1972), «Порт­рет Анжеліки» (1973), «Лист до мого сина» (1981), «Парацельс», «Закутий Прометей» (обидві — 1982), «Тіні стервʼятників» (1985). У творі «Лист до мого сина» увиразнено про­блему етнічного походже­н­ня, дослідже­н­ня родоводу, національної, культурної, соціальної ідентичності. У пʼєсі чітко роз­ставлено акценти на пошуку батьківщини предків, конструюван­ні етнообразів, спів­існуван­ні в рамках одного су­спільства багатьох культур — мультикультуралізму. У своїх творах порушував соціальні про­блеми сучасності, торкався не лише життя корін­ного населе­н­ня Канади, а й емі­грантів, зокрема українців. Зробив значний внесок у популяризацію музичного мистецва, написавши текс­ти до серії пісень, створених учасниками гурту «The Collectors» із Ванкувера, та до саундтреку-су­проводже­н­ня власної пʼєси «Трава і суниця» (1969). Посмертна книга «Сам­мерленд» (1992) є збіркою есе, що роз­криває політичні по­гляди, внутрішній світ автора, його по­стійну симпатію до пригноблених. Своєю художньою практикою Р. ви­яскравив про­блему дихотомії свій/чужий, маючи гіркий досвід побуту української громади в далекій глибинці на пів­ночі Альберти. Жит­тєтворчості Р. присвячено книгу Д. Гоф­фмана «Ек­стаз опору» (1995) та фільм сценариста і режисера Дж. Пейзанта «Просто людина Великої Ведмедиці» (м. Едмонтон, 2018). У Британській Колумбії від 2004 письмен­никам вручається премія імені Р. за краще висвітле­н­ня в художній літературі соціальної про­блематики. На будинку бібліотеки м. Сам­мерленд 2015 йому встановлено меморіальну дошку, 2020 в музеї цього ж міста створено архів письмен­ника.

Завантажити статтю