Рімер Саломон
Визначення і загальна характеристика
РІ́МЕР Саломон (16. 08. 1858, м. Тарнув, нині Малопольського воєводства, Польща — 26. 10. 1931, Львів) — архітектор. Навчався у Політехнічній школі у Львові (1881–86). Від 1891 — уповноважений будівничий у Львові. Серед реалізованих проєктів: у стилістиці історизму — реконструкція та перебудова синагог на вулицях Шпитальна, № 4 (1893), Джерельна, № 55 (1896) та Медова, № 3 (1903; усі не збереглися), перебудова спортивного товариства «Сокіл» на єврейський театр на нинішній вулиці Гнатюка, № 11 (1894–95), житлові будинки на вулицях Алембеків (нині Таманська), № 10–12 (1895), св. Йосифа (нині Садовського), № 6, Скарбківська (нині Лесі Українки), № 9, Яховича (нині Кучера), № 20–26 (усі — 1899); у стилістиці орнаментальної сецесії — житлові будинки на вулицях Асника (нині Богомольця), № 11а (1906, співавтор Г. Сальвер), Зиблікевича, № 31 (нині Франка, № 59, власний будинок), св. Станіслава (нині Тиктора), № 4–6–8, Рейтана (нині Л. Курбаса), № 5, Яблоновських (нині Руставелі), № 24, 26 (власницею була його дружина Л. Рімер), Шептицьких, № 19 і 41 (усі — 1907), Кончік (нині Костомарова), № 18–20 (1907–09, власниця Л. Рімер), Ленартовича (нині Нечуя-Левицького), № 11а, Сонячна (нині Куліша), № 33–35–37 (усі — 1908), Сикстуська (нині Дорошенка), № 17 (1910), облаштування кав’ярні «Sans Souci» на вулиці Банківська, № 5 (1911). У дусі модернізації середньовічних взірців спорудив будинок на вулиці Панська (нині Франка), № 17–17а (1911), а у стилістиці «нового» історизму — житлові будинки з пасажем на вулиці Сонячна (нині Куліша), № 47 і Цехова, № 5 (1912).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
