Рябінін-Скляревський Олександр Олександрович

РЯБІ́НІН-СКЛЯРЕ́ВСЬКИЙ Олександр Олександрович (11(23). 05. 1878, м. Солігалич Ко­стромської губ., Росія — 10. 03. 1942, Свердловська обл., РФ) — військовик, історик, археолог, архівіст. Генерал-хорунжий (1918). Закінчив Казанське юнкерське училище (Росія, 1899), Академію Ген­штабу (Санкт-Петербург, 1907), Санкт-Петербурзький археологічний ін­ститут (1912). Від 1896 пере­бував на військовій службі. Учасник російсько-японської 1904–05 та 1-ї світової воєн. 1918 у зван­ні генерал-хорунжого служив у Армії УНР та ЗС Української Держави (член Комісії з утворе­н­ня по­стійних військових шкіл та академій, нач­штабу 7-го Харківського армійського корпусу, начальник генерал-квартир­мейстерства), згодом — у Червоній армії. У червні 1919 через хворобу звільнений з військової служби. Викладав у військових училищах Одеси (1907–09) і м. Владимир (Росія, 1910–14), Академії Ген­штабу (1913–14, 1920–21), Одеському ІНО (1921–22). Член колегії зі збору воєн­но-історичних матеріалів і музеїв УСРР, педагогічного комітету Управлі­н­ня військовими на­вчальними закладами УСРР у Києві (обидва — 1919), спів­робітник-упорядник Воєн­но-історичної комісії Всеросійського головного штабу (1920), організатор та управляючий (від 1921), науковий спів­робітник (від 1922) Одеського від­діле­н­ня Військової секції єдиного державного архівного фонду РСФРР, науковий спів­робітник Одеського губернського архівного управлі­н­ня (1923–31), член (1923–1930) та секретар (від 1925) соціально-історичної секції Одеської комісії крає­знавства при ВУАН. 1927 роз­почав опис архіву Кошу Запорозької Січі, у результаті чого від­бувся колегіальний конфлікт з істориком М. Слабченком, який також претендував на проведе­н­ня опису, що при­звело до пере­дачі архіву 1931 до Харкова. Автор праць з історії військового мистецтва, археології, історії козацтва, зокрема Задунайської Січі, діяльності революційних товариств в Одесі у 2-й половині 19 ст., революції 1905–07, декабристського та масонського рухів тощо; спогадів «На войне в 1904–1905 гг. Из записок офицера действующей армии. С рисунками и схемами» (О., 1909). Вміщував публікації у періодичних ви­да­н­нях «Життя і революція», «Летопись революции», «Молодая Украйна», «Україна», «Чорноморська комуна» та ін. 1931 заарештований за звинуваче­н­ням у приналежності до так званої Одеської військово-офіцерської організації. Пере­бував під слідством понад 9 місяців, за від­сутністю доказів звільнений. 1937 заарештований у справі «Антирадянської німецької організації викладачів Одеського педагогічного ін­ституту» як «агент польсько-петлюрівської роз­відки й утримувач явочної квартири для агентури, засланої з-за кордону», 5 лютого 1938 засуджений до 10-ти р. виправно-трудових таборів. Помер в увʼязнен­ні. Реабілітований 1968.