Савчук Террі

САВЧУ́К Террі (Савчук Терренс-Гордон; 28. 12. 1929, м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада — 31. 05. 1970, м. Нью-Йорк, США) — канадський хокеїст українського походження. Один зі 100 найкращих воротарів за всю історію НХЛ: 8-е місце за кількістю перемог серед воротарів та 5-е за кількістю матчів. Член Зали хокейної слави НХЛ (м. Торонто). Відомий як «Воротар № 1 світового хокею». Під впливом старшого брата Майка, воротаря місцевої хокейної команди, змалку займався хокеєм. У 14 р. дебютував у хокейній команді «Winnipeg Monarchs», відтак грав у місцевій хокейній лізі у командах «Pee Wees», «Bantams», «Midgets». Водночас увійшов до юнацької бейсбольної команди «Elmwood Giants» (Вінніпеґ), мав видатні результати у цьому спорті та пропозиції від відомих команд. Також грав у регбі, де серйозно травмував руку. Трагічна смерть старшого брата й сімейні проблеми схилили С. до професійної кар’єри в хокеї, а травми та хронічні хвороби спини й суглобів, що спричинили особливу поставу (зігнуту стійку), визначили його позицію воротаря. 1946 уклав контракт із командою «Detroit Red Wings» (шт. Мічиґан, США), грав за афілійовану з нею команду «Galt Red Wings» (провінція Онтаріо, Канада). Сезон 1947–48 почав у команді «Windsor Spitfires», однак з листопада 1948 грав у складі «Omaha Knights» (шт. Небраска, США). 1949–50 — в «Indianapolis Capitals» (шт. Індіана, США). Найкращий новачок Американської хокейної ліги 1948, 1949. У НХЛ відіграв 21 сезон упродовж 1950–70, найбільше — за «Detroit Red Wings» (1950–55; 1957–64), а також за «Boston Bruins» (1955–57), «Toronto Maple Leafs» (1964–67), «Los Angeles Kings» (1967–68) і «New York Rangers» (1969–70). У складі «Detroit Red Wings» став найкращим дебютантом НХЛ (1951), за 5 р. команда з ним здобула 3 Кубка Стенлі, й наступні 5 сезонів С. грав у ній під номером «1». Вирізнявся феноменальною швидкістю, пластичністю та реакцією, а також безстрашністю — грав без захисної маски, допоки шайба не влучила йому в обличчя (загалом лише на обличчі в нього було 400 шрамів унаслідок травм, усього — 600), що пояснює його прізвисько Диявол. Попри багаточисленні важкі травми й хвороби, складні життєві обставини, постійно повертався в хокей і здобував нові перемоги для себе й своєї команди. 1951–53 входив у перший склад матчу всіх зірок НХЛ, 1954–55, 1959, 1963 — у другий. Протягом кар’єри здобув 501 перемогу: 447 — у регулярних чемпіонатах та 54 — у матчах плей-оф, серед них — 103 «сухі» (рекорд НХЛ), що є найкращим результатом з-поміж усіх воротарів НХЛ періоду «оригінальної шістки» (1942–67). Його рекорд залишався неперевершеним до 2009. Також визнаний найкращим воротарем НХЛ 1952–53, 1955, 1965. Володар Кубка Стенлі 1952, 1954, 1955, 1967, фіналіст розіграшів Кубка Стенлі 1957, 1961, 1963–64. Помер внаслідок травм, отриманих у бійці з товаришем. Похований у передмісті Детройта Понтіак поряд із батьками. 1971 посмертно внесений до Зали хокейної слави НХЛ в Торонто та удостоєний нагороди НХЛ «Lester Patrick Trophy» за мужність і відданість хокею. 1994 «Detroit Red Wings» назавжди закріпив за ним номер «1».

Завантажити статтю