Сінішин Анатолій Андрійович
СІНІ́ШИН Анатолій Андрійович (16. 02. 1940, Миколаїв) — графік, живописець, плакатист. Заслужений художник України (2016). 1-а премія Міжнародного конкурсу політичного плаката «За мир і соціальний прогрес» (1986), диплом «Кращий плакат року видавництва “Плакат”» (1987), диплом Міжнародного конкурсу плаката «Заради життя на землі» (1989; усі — Москва), лауреат конкурсів «Чарівний світ Піросмані» (2012), 16-го Національного конкурсу «Українська мова — мова єднання» (2015; обидва — Одеса), «Posterists in the World», «Peru design biennial (обидва — Перу, 2019). Член НСХУ (1982), НСЖУ (2017). Закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту (1970; викладачі В. Єфименко, А. Русін, В. Філіпенко). Працював художником естампного цеху Одеського художнього фонду УРСР (1972—82); викладав у Міжнародному гуманітарному університеті (2013—20). За сумісництвом — в Одеському книжковому видавництві «Маяк» (1981—94), Одеському регіональному відділенні Торговельної палати України (1980—2000). Був заступником голови правління Одеської організації НСХУ (2001—12). Основні галузі — плакат, станкова та книжкова графіка, живопис, графічний дизайн, екслібрис. Творчість С. віддзеркалює широкі можливості графічного мистецтва в усіх його жанрах з використанням декоративних традицій, кольорового різнобарвʼя, а також мови символів і метафор. Автор ілюстрацій до видань «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері (1978), «Я вижу солнце» Н. Думбадзе (1989), оповідання «Ех, яблучко» Б. Янчука (1990), серії ілюстрацій (10) до творів С. Руданського (2010), графічного дизайну обласного фестивалю мистецтв «Дунайська весна» (1988), Республіканського інтернаціонального фестивалю народної творчості «Хороводи дружби» (1989), Всесоюзного фестивалю народної творчості «Болградско лято-91» (1991). Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок та конкурсів плаката від 1966. Персональна — в Одесі (2005). Деякі твори С. зберігаються в Одеському літературному музеї, музеї «Християнська Одеса», Музеї сучасного мистецтва Одеси, Білгород-Дністровській картинній галереї (Одеська обл.), Львівському палаці мистецтв, Полтавському художньому музеї (Галерея мистецтв), Картинній галереї м. Хмільник (Полтавська обл.), у зібранні Дирекції виставок НСХУ (Київ), колекціях Одеського обласного комітету захисту миру, Всесвітньої Ради Миру (Гельсінкі), Асамблеї європейських регіонів (м. Антверпен, Бельгія), Музеї історії Томська, Сахалінському краєзнавчому музеї (м. Южно-Сахалінськ; обидва — РФ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- плакати — «Остання крапля» (1974), «Тероризм — біда людства» (1983), «Обласний фестиваль “Дунайська весна”», «Ансамбль старовинної музики “Пастораль”» (обидва — 1985), «Ядерну енергію — на служіння миру й прогресу» (1987), «Перелаштувалися», «Нас двадцять мільйонів, що не повернулися з війни!» (обидва — 1988), «Демілітаризація: миру — бути, планеті — жити», «Від слів — до діла» (обидва — 1989), «Скрипка Ротшильда» (2018); серії «Одеський завод “Центроліт”» (1975), «Легенди старої фортеці» (2000); графіка — триптих «Квітень» (1977), «Яхти на березі», «Роздуми» (обидва — 1979), «До світла» (1980), «Діалектика» (2001), «Несення хреста» (2003), «Знаки зодіаку» (2004), «Утіха» (2010); екслібриси — В. Полтавчука (2006), В. Левчука (2007); живопис — «Козаки» (2004), «Алегорія тоталітаризму» (2007), «Дума про Україну», «Лютнева ніч 1852 р.» (обидва — 2008), «М. Гоголь» (2009), «Поєдинок», «Піросмані-2» (обидва — 2012).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
