Старцев Валеріан Іванович

СТА́РЦЕВ Валеріан Іванович (27. 11. 1913, Харків — 26. 12. 1988, там само) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Харківський механіко-машинобудівний ін­ститут (1936). Працював 1936—41 та від 1945 в Українському фізико-технічному ін­ституті (Харків); 1950—55 — декан факультету електрифікації сільського господарства, 1950—58 — завідувач кафедри фізики Харківського ін­ституту механізації та електрифікації сільського господарства; 1958—61 — за­ступник директора з наукової роботи ВНДІ монокри­сталів, сцинтиляційних матеріалів і особливо чистих хімічних речовин Міністерства хімічної промисловості СРСР; 1961—84 — завідувач від­ділу фізики реальних кри­сталів Фізико-технічного ін­ституту низьких температур АН УРСР (обидва — Харків); водночас — професор кафедри загальної фізики, 1968—69 — завідувач кафедри фізики твердого тіла Харківського університету. Наукові дослідже­н­ня: фізика кри­сталів; фізика міцності та пластичності; фізичне матеріало­знавство. Встановив дис­локаційний механізм двійникува­н­ня кальциту, під­твердив наявність термо­активованої та квазівʼязкої областей гальмува­н­ня дис­локацій, що рухаються, від­крив явище зміни пластичності низки металів і сплавів під час їх пере­ходу в над­провід­ний стан, виявив квантові ефекти в макро­скопічній пластичності металів; ви­значив механічні характеристики деяких нових кон­струкційних та над­провід­них матеріалів за низьких температур.