Стецько Дмитро Григорович
СТЕЦЬКО́ Дмитро Григорович (08. 11. 1943, с. Полонна, нині Підкарпатського воєводства, Польща — 06. 01. 2017, Тернопіль) — живописець, графік, скульптор. Чоловік В. Стецько. Премія імені М. Бойчука. Член НСХУ (1990—93). Закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва (1971; викладачі Т. Драган, В. Трофимлюк). Працював художником Тернопільського художньо-виробничого комбінату (1971—2003); від 2003 — на творчій роботі. Основні галузі — станковий (пейзаж, портрет, сюжетно-тематична картина переважно історичної тематики) та монументальний живопис, графіка, скульптура. Для творчості С. характерний філософський підхід до вирішення теми, роздуми про історичну долю української нації. Форма, лінія, колір мають символічний підтекст. Автор памʼятників актрисі та співачці К. Рубчаковій (м. Чортків Тернопільської обл., 1991), В. Стусу (Тернопіль), І. Франку (обидва — 1993). Виконав 30 монументальних розписів. Організатор і перший голова художнього обʼєднання «Хоругва» (1990). Учасник всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок від 1976. Персональні — у Києві (1989, 2000—01, 2010), Львові (1989, 1999, 2010), Торонто (Канада, 1995), Хмельницькому (1996, 2008, 2013), Каневі (Черкаської обл., 2000), Одесі (2001), Івано-Франківську (2008), Луцьку, Рівному (обидві — 2010). Деякі роботи зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ), Національному музеї у Львові, Львівській галереї мистецтв, Львівському літературно-меморіальному музеї І. Франка, Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів), Тернопільському, Рівненському краєзнавчих музеях, Музеї-заповіднику гетьмана України І. Виговського (с. Руда Львівської обл.), Івано-Франківському, Хмельницькому, Одеському художніх музеях, «Галереї 36» (Київ), галереї Канадсько-української мистецької фундації (Торонто). Про творчість митця знято фільм «Авангард. Дмитро Стецько» (телеканал «Культура», 2009). На Алеї зірок в Тернополі 2017 встановлено зірку Віри та Дмитра С.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — серії: «Пори року» (1974–75), «Соната Чюрльонісу» (1978), «Селянські фрески» (1983), «Прадавні скрижалі» (2008), «Замки України» (2011); «Черемшина» (1978), «Материнство» (1979), «Віхи історії», «Байда» (обидва — 1982), «Князь Володимир» (1984), «Розпряжений віз» (1985), «Автопортрет», «Т. Шевченко», «І. Франко», «Леся Українка» (усі — 1986), «Княгиня Ольга», «Змієборці» (обидва — 1987), «Манекени» (1988), «Постскриптум» (1989), «Бій під Берестечком», «Благовіщення» (обидва — 1990), «М. Бойчук», «Роксолана», «Йордан» (обидва — 1991), «Василько, князь Теребовлянський» (1992), «Та вже човна мого несуть» (1993), «Апостол», «Поштовий ангел», «А. Ведель», «Аукціон білої ями», «Крейдяний місяць» (усі — 1994), «М. Березовський», «Д. Бортнянський» (обидва — 1995), «Лемківські пороги», «Скіфи царські», «Ангел сушить крила» (усі — 1996), «Проза» (1998), «Ангел-весляр», «Вербна неділя» (обидва — 2002), «Примірка цвяхами», «Втрачені знамена», «Б.-І. Антонич» (усі — 2003), «Король», «Кам’яний пейзаж», «Де ж ви, стрільці січовії?» (усі — 2004), «Хортиця», «Гетьман І. Виговський» (обидва — 2006); скульптурні композиції — «Дорога» (1981), «Один із сотні», «Жорно з-під Берестечка» (обидві — 1989).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
