Я́СТРЕБ Людмила Луківна (10. 04. 1945, с. Квасніковка Саратовської обл., РФ — 08. 08. 1980, Одеса) — живописець і графік. Дружина В. Маринюка. 1-а премія 1-го Між­народного бієнале «Ім­преза-89» (Івано-Франківськ, посмертна). Членкиня молодіжного обʼ­єд­на­н­ня Одеської організації СХУ (1971). Закінчила Одеське художнє училище (1964; викладачі Л. Токарева-Александрович, Д. Фруміна). На початку 1970-х рр. уві­йшла до групи т. зв. неофіційних художників, які в Одесі формували альтернативні соцреалізму форми живопису. Учасниця багатьох «квартирних ви­ставок» в Одесі, Ленін­граді (нині Санкт-Петербург), Москві (1970–80). Для творчості Я. характерні внутрішня свобода, незаангажованість, неординарне баче­н­ня світу, глибоке ро­зумі­н­ня сучасного й класичного мистецтва, що зумовило її енергійний яскравий живопис. Цілісне усві­домле­н­ня Всесвіту, естетична єд­ність обʼємів, форм, фактур зна­йшли своє вираже­н­ня в умовно-фігуративній або абстрактній стилістиці. Авангардні риси творів художниці базувалися на глибин­них коренях національного мистецтва, елементах класичної мови, проте їхній зміст ніколи не конфліктував з реальністю образів або їхньою знаковою, символічною чи алегоричною суттю. Тому живописне або графічне зображе­н­ня творів завжди пере­буває в стані абсолютної краси, де від­сутні будь-які прояви драматизму, протиріч, надмірного романтизму. Авторка есею, написаного 1979, — «Духовний стоїцизм художника в радянському су­спільстві» («Finе аrt», 2008, № 3). Учасниця обласних, всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких ви­ставок від 1968. Персональні — в Одесі (1976, посмертні — 1982, 1995, 2024), Києві (2004). Деякі твори митця зберігаються в Музеї сучасного мистецтва Одеси, Одеському літературному музеї, Одеському та Хмельницькому художніх музеях, Музеї сучасного мистецтва України, галереї Центру сучасного мистецтва «Совіарт» (обидва — Київ), «Zimmerli Art Museum» (м. Нью-Брансвік, шт. Нью-Джерсі, США).