Ястреб Людмила Луківна
Я́СТРЕБ Людмила Луківна (10. 04. 1945, с. Квасніковка Саратовської обл., РФ — 08. 08. 1980, Одеса) — живописець і графік. Дружина В. Маринюка. 1-а премія 1-го Міжнародного бієнале «Імпреза-89» (Івано-Франківськ, посмертна). Членкиня молодіжного об’єднання Одеської організації СХУ (1971). Закінчила Одеське художнє училище (1964; викладачі Л. Токарева-Александрович, Д. Фруміна). На початку 1970-х рр. увійшла до групи т. зв. неофіційних художників, які в Одесі формували альтернативні соцреалізму форми живопису. Учасниця багатьох «квартирних виставок» в Одесі, Ленінграді (нині Санкт-Петербург), Москві (1970–80). Для творчості Я. характерні внутрішня свобода, незаангажованість, неординарне бачення світу, глибоке розуміння сучасного й класичного мистецтва, що зумовило її енергійний яскравий живопис. Цілісне усвідомлення Всесвіту, естетична єдність об’ємів, форм, фактур знайшли своє вираження в умовно-фігуративній або абстрактній стилістиці. Авангардні риси творів художниці базувалися на глибинних коренях національного мистецтва, елементах класичної мови, проте їхній зміст ніколи не конфліктував з реальністю образів або їхньою знаковою, символічною чи алегоричною суттю. Тому живописне або графічне зображення творів завжди перебуває в стані абсолютної краси, де відсутні будь-які прояви драматизму, протиріч, надмірного романтизму. Авторка есею, написаного 1979, — «Духовний стоїцизм художника в радянському суспільстві» («Finе аrt», 2008, № 3). Учасниця обласних, всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставок від 1968. Персональні — в Одесі (1976, посмертні — 1982, 1995, 2024), Києві (2004). Деякі твори митця зберігаються в Музеї сучасного мистецтва Одеси, Одеському літературному музеї, Одеському та Хмельницькому художніх музеях, Музеї сучасного мистецтва України, галереї Центру сучасного мистецтва «Совіарт» (обидва — Київ), «Zimmerli Art Museum» (м. Нью-Брансвік, шт. Нью-Джерсі, США).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «У гуртожитку робітфаку» (1968), «Вечір у Клайпеді» (1969), «Міст» (1960-і рр.), «Вікно» (1970), «Курсант», «Карусель» (обидва — 1971), «Дорога до моря» (1973), «Ланжерон», «Три фігури» (обидва — 1974), «Біля вікна», «Жінки в червоному, синьому і жовтому» (обидва — 1975), «Мінітріумф», «Великий каскад», «П’ять жіночих фігур» (усі — 1976), «Рожева крива», «Клоун», «Жінка з двома фігурами під аркою» (усі — 1978), «Великі купальниці» (1979); графіка — «Ілля Муромець» (1968), «Мольєр» (1970); серія рисунків «Жінки» (1975–78).
Рекомендована література
- Алейников В. Рукотворне світло: Творчість Людмили Ястреб // Образотворче мистецтво. 1992. № 6;
- Басанец Т. Ответственность за время (Живопись Л. Ястреб) // Черный квадрат над Черным морем: Материалы к истории авангардного искусства Одессы ХХ века. О., 2001;
- Щастя і трагедія Людмили Ястреб // Finе аrt. 2008. № 3;
- Павельчук І. Тенденції необарокко в українській абстракції кінця ХХ століття. Еволюція живопису Л. Ястреб // Вісн. Харків. академії дизайну і мистецтв. 2008. № 8;
- Її ж. Необароко Людмили Ястреб // Образотворче мистецтво. 2009. № 1;
- Люда Ястреб (1945–1980). Живопис, графіка: Каталог. О., 2010;
- Люда Ястреб. Живопис. Графіка: Каталог. К., 2024.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
