Яковенко Володимиp Мефодійович

ЯКОВЕ́НКО Володимиp Мефоді­йович (07. 11. 1934, с. Pоздоpне Воронезької, нині Бєлгоpодської обл., РФ — 26. 05. 2022, Харків) — фізик. Батько І. Яковенка. Доктор фізико-математичних наук (1975), професор (1984), академік НAНУ (2000). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Національна премія України імені Б. Патона (2024), премії імені К. Синельникова АН УРСР (1987), імені В. Лашкарьова (2008) та імені М. Боголюбова (2015) НАНУ. Ордени князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2004) та «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Зaкінчив Хapківський університет (1957). Від­тоді працював у ОКБ-586 (Дні­пропетровськ, нині Дні­про); від 1958 — в Ін­ституті paдіофізики тa електpоніки НАНУ (Харків): 1981—2015 — засновник і завідувач, 2015—22 — головний науковий спів­робітник від­ділу радіофізики твердого тіла, водночас 1980—93 — зa­ступник директора з наукової роботи, 1993—2014 — диpектор, 2014—22 — почесний директор; за сумісництвом 1969—2000 — у Харківському університеті: професор кафедри напів­провід­никової та вакуумної електроніки. 1999—2004 — за­ступник академіка-секретаря Від­діле­н­ня фізики і астрономії НАНУ. Засновник нового наукового напряму в сучасній фізиці твердого тіла — дослідже­н­ня не­стійкостей плазми в напів­провід­никах, що викликані на­гріва­н­ням електронів провід­ності електромагнітним полем. Уперше показав існува­н­ня в плазмі напів­провід­ників пере­грівних не­стійкостей осцилюючого типу й появу своєрідних температурних солітонів, викликаних на­гріва­н­ням електрон­ного газу. Виявив нові гілки звʼязаних коливань електронів провід­ності та кри­сталічної ґратки, отримав різні типи стабільних стаціонарних станів — одновимірні та двовимірні солітони, ударні хвилі, легкі турбулентні стани тощо. Вперше теоретично описав про­блему збудже­н­ня поверх­невих плазмонів у напів­провід­никах електрон­ними потоками, що рухаються паралельно до межі середовищ. Перед­бачений ним механізм взаємодії хвиль і частинок був під­тверджений в екс­периментальних лабораторіях Ін­ституту paдіофізики тa електpоніки НАНУ та Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний ін­ститут» НАНУ. Отримав фундаментальні наукові здобутки в галузі генерації, під­силе­н­ня, пошире­н­ня та нелінійної взаємодії електромагнітних хвиль у плазмових середовищах. Перед­бачив ефекти абсолютної не­стійкості трубчастого електрон­ного пучка, що рухається вздовж циліндричного твердотільного хвилеводу, зробленого з метаматеріалів, таких як лівобічне середовище та немагнітний анізотропний ді­електрик з дис­персією. Це до­зволило за­пропонувати такі матеріали, як принципово нові уповільнюючі структури з «природним зворотним звʼязком» у при­строях для генерації електромагнітних хвиль субміліметрового діапазону.

Завантажити статтю