Сукнацький Андрій

СУКНА́ЦЬКИЙ Андрій (псевдонім — Jessy Kid (Джессі Кід); 30. 07. 1942, поблизу с. Вуд-Маунтін, провінція Саскачеван, Канада — 03. 05. 2012, м. Муз-Джо, Саскачеван) — англомовний поет українського походження. Член Ліги канадських поетів. Народився в сім’ї українця та польки. В дитинстві розмовляв українською мовою, англійську вивчив у початковій школі. Віршувати почав наприкінці 50-х рр. У збірці поезій «В ім’я Наріда» 1981 згадує гуцульське с-ще Космач (нині Івано-Франківська обл.), з околиць якого, мабуть, походять його батьки. Навчався в школі мистецтв Кутеней в Нельсоні (1962–63, 1966–67), університеті Вікторії (1964–65). Освіту удосконалював в університеті Британської Колумбії (м. Ванкувер, 1967–68), університеті Саймона Фрейзера (м. Бернабі, 1968–69). Упродовж 1970–80-х рр. редагував різні видання, був письменником-резидентом у коледжі св. Джона при Університеті Манітоби (м. Вінніпеґ, 1977–78). Ранні вірші публікував у журналах, альманахах, колективних збірниках. Автор збірок «Круги», «Колишня тінь Едему» (обидві — 1970), «На перехресті свідомості й міфології» (1971; усі — Калґарі), «Еволюція в Руенц» (Вуд-Маунтін, 1972), «Старий млин» (Ванкувер, 1972), «Покидаючи Лісову Гору» (Лісова Гора, 1975), «Будинок сліпого» (Вуд-Маунтін, 1975), «Октомі» (Саскатун, 1976), «Лісова Гора» (Торонто, 1976), «Рушниця-привид», «Привиди називають вас бідними» (обидві  — Торонто, 1978), «На схід від Милони» (Саскатун, 1979) та ін. У своїх творах постійно зберігав міцний зв’язок як з етнічною, так і з західноканадською ідентичністю, дотримувався усних народних ритмів регіонального діалекту та етнічного голосу. Його зараховують до поетів-експериментаторів, який у віршах прославляє й водночас оплакує історію та спадщину Західної Канади, долю українських емігрантів з використанням розмовно-побутової лексики, гумору, локалізованих географічних посилань. Експериментував зі шрифтами: в англійські тексти «вживлював» українські та китайські лексеми, знаки, варіації шрифтів. 1987, втомившись від транспортування особистих паперів під час переїздів, С. на своєму подвір’ї спалив 20-річні записи у багатті. Але не все згоріло у вогні, залишились написані твори 1980-х рр — «Віщування Заходу», «Уссурійська лінія» та «У пошуках Парінті // Історія румунів у Західній Канаді». Існують окремі чернетки опублікованих праць, а також листування з літераторами — Е. Мандел, Д. Ньюлавом, Р. Крочем, К. Гуннарс. 1978 вийшов документальний фільм, присвячений С. — «Вірші про Лісову Гору» (режисер Х. Спак). 1979 отримав поетичну премію Канадської асоціації авторів за збірку «Привиди називають вас бідними». Відзначений Радою провінції за вагомий внесок в розвиток Саскачевану та української громади (2000).

Завантажити статтю