Якимчук Олександр Степанович

ЯКИМЧУ́К Олександр Степанович (13. 09. 1899, м. Корець Волинської губ., нині Рівненського р-ну Рівненської обл. — 14. 08. 1972, м. Іркутськ, РФ) — живописець. На­вчався живопису в приватних художніх майстернях у Варшаві (1921—23), Італії (1928). У 1925 почав працювати в іконописній майстерні Почаївської лаври (нині Тернопільська обл.) та викладати в іконописній (рисувальній школі) при цій майстерні (1925—31). У 1930-х рр. мешкав у Польщі, де його 1933 від­відав О. Шатківський; брав участь у багатьох ви­ставках, зокрема учасників гуртка «Спокій». Від початку 2-ї світової війни даних про нього немає, але в 1941 якийсь Якимчук (швидше за все Олександр Степанович, що видно з матеріалів про дружину) від­повід­ав за друк та художнє оформле­н­ня г. «Кременецький вісник», що видавали до 1943. Про подальше життя художника можна ді­знатися зі справи його сина Юрія в архіві СБУ, де за­значено, що від 1943 батько пере­бував в УПА, де під псевдонімами «Цегла» і «Минулий» очолював редакцію та друкарню пів­ден­ної групи УПА. Згодом митець опиняється в Іркутську (РФ; достемен­но не ві­домо, чи був засуджений, чи, що більш імовірно, вивезений на спецпоселе­н­ня як член сімʼї «ворога народу»). Після від­бу­т­тя покара­н­ня там і залишився. Працював спочатку в книжковому видавництві, де, зокрема, 1958 про­ілюстрував роман Ф. Тауріна «Ангара»; головним художником Іркутського театру юного глядача. Учасник міських, між­народних мистецьких ви­ставок від 1926, зокрема в По­знані (Польща, 1929), Варшаві (1932). Деякі роботи зберігаються в Кременецькому крає­знавчому музеї, Художньому музеї Р. Глувка Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії, Почаївському історико-художньому музеї (усі — Тернопільська обл.).