Тихий Володимир Павлович
ТИ́ХИЙ Володимир Павлович (14. 10. 1939, м. Ірміно Кадіївської міськради Ворошиловградської обл., нині Алчевського р-ну Луганської обл.) — правознавець. Доктор юридичних наук (1988), професор (1990), академік НАПрНУ (2004). Державна премія України в галузі науки і техніки (2006). Орден «За заслуги» 3-го (2000) і 2-го (2013) ступенів. Закінчив Харківський юридичний інститут (1963). Відтоді працював слідчим прокуратури у Луганській і Дніпропетровській обл.; від 1968 — у Національній юридичній академії (Харків): 1974–83 — декан денного факультету, 1987–96 — декан заочного факультету, 1996 — проректор із навчальної роботи, водночас 1988–96 — професор кафедри кримінального права. У вересні 1996 Указом Президента України призначений суддею Конституційного Суду України. Припинив повноваження судді Конституційного Суду України 23 листопада 2004. У 2005–08 — керівник Київської наукової лабораторії дослідження проблем злочинності проти прав і свобод людини і громадянина Інституту вивчення проблем злочинності АПрНУ; від 2009 — віце-президент — керівник Київського регіонального центру, від 2018 — радник президії НАПрНУ. Наукові дослідження: теорія держави і права, конституційне та кримінальне право.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Уголовно-правовая охрана общественной безопасности в условиях научно-технического прогресса // Пробл. социалистической законности: Респ. межведом. науч. сб. Х., 1987. Вып. 20; Відповідальність за незакінчений злочин // Вісн. АПрНУ. 1996. № 6; Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. Х., 1997; 2001; 2003; 2004; 2007; 2010 (співавт.); Посягання на власність і на громадську безпеку (розмежування складів злочинів) // Пробл. боротьби зі злочинністю у сфері екон. діяльності. Х., 1999; Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. Х., 2001; 2003; 2004; 2007; 2010 (співавт.); Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. Х., 2003; 2004; 2006; 2008; 2013 (співавт.); Конституційний Суд України. К., 2007; Київський регіональний центр Національної академії правових наук України — становлення, наукові досягнення та перспективи розвитку // Вісн. НАПрНУ. 2013. № 2; Вибрані праці з конституційного і кримінального права. Х., 2017; Єдиний медичний простір України: правовий вимір. Х., 2022 (співавт.).
Завантажити статтю
Людина 
