Усиков Олександр Якович

У́СИКОВ Олександр Якович (11. 01. 1904, с. Янківка Охтирського пов. Харківської губ., нині Іванівка Охтирського р-ну Сумської обл. — 06. 11. 1995, Харків) — радіофізик. Кандидат фізико-математичних (1936), доктор технічних (1964) наук, академік НАНУ (1964; у 1966—78 — член Президії). Ленінська премія (1960), Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1987). Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський ІНО (1928). Працював 1919—23 на Янківському цукровому заводі; 1928—32 — в Українському НДІ силікатної промисловості (Харків); водночас 1929—32 — у Харківському ін­ституті зернових культур: 1931—32 — завідувач кафедри фізики; 1936—55 — у Харківському фізико-технічному ін­ституті АН УРСР: 1944—50 — завідувач лабораторії, 1950—55 — завідувач від­ділу електромагнітних коливань, 1953—55 — за­ступник директора з наукової роботи; водночас 1938—53 — завідувач кафедри медичної та біо­логічної фізики і медичної інформатики Харківського медичного ін­ституту; 1955—73 — директор-засновник, від 1955 — завідувач лабораторії по­глина­н­ня радіохвиль, 1973—87 — завідувач від­ділу обробки зображень, 1987—93 — радник при дирекції, 1993—95 — почесний директор Ін­ституту радіофізики та електроніки НАНУ (Харків). 1971—78 — перший голова Харківського наукового центру АН УРСР (нині Пів­нічно-Східний науковий центр НАНУ і Міністерства освіти та науки України). Засновник наукової школи з електроніки та наукового приладобудува­н­ня. Основні наукові дослідже­н­ня присвячені створен­ню імпульсних магнетрон­них генераторів дециметрових і міліметрових радіохвиль та за­стосуван­ню їх у радіолокації й іншим про­блемам генерації та пошире­н­ня радіохвиль. Ви­вчав пита­н­ня квантової фізики, лазерної детекції голо­графічних та астрономічних обʼєктів. Під його керівництвом роз­роблено перший у світі трикоординатний радіолокатор протиповітряної оборони «Рубін», а також серію генераторів міліметрового діапазону радіохвиль, радіолокаційного устаткува­н­ня для дециметрових хвиль й надводних обʼєктів, при­строї для ди­станційного ви­значе­н­ня місця та характеру по­шкодже­н­ня енергетичних мереж. Очолював дослідже­н­ня роз­робки магнетронів поверх­невої хвилі з вихідними характеристиками, якими можна керувати без витрат потужності у ланцюгу управлі­н­ня, в результаті котрих створено клінотрони, тріоди і тетроди тощо. Сприяв здійснен­ню ви­пробувань у галузях фізики надвисоких частот та генерації й пошире­н­ня радіохвиль. Ініціював створе­н­ня магнетрона з вихідними параметрами, що мали електричне керува­н­ня, унаслідок чого було роз­роблено імпульсні магнетрон­ні генератори дециметрових й міліметрових радіохвиль для радіолокації. Об­ґрунтував ідею радіотеле­скопа, фокусуючою лінзою котрого може стати іоно­сфера Землі. Сприяв роз­вʼязан­ню фундаментальних зав­дань лазерної фізики та квантової електроніки високочастотних властивостей твердого тіла. До кола його наукових інтересів належали низькотемпературна квантова акустика, радіо­спектро­скопія та біо­фізика. Завдяки йому були виявлені унікальні властивості надвисоких частот газового роз­ряду, унаслідок чого роз­роблено та створено коаксіальний плазмотрон надвисоких частот — генератор холодної й нерівновагової плазми. Брав участь у становлен­ні нового напряму у радіофізиці — лазерної детекції голо­графічних та астрономічних обʼєктів, а також створен­ні методів й технічних засобів цифрової та аналого-цифрової обробки радіолокаційних зображень, в результаті яких вперше у світі синтезовано тримірні зображе­н­ня великих ра­йонів поверх­ні Венери та Марсу, Місяця, що сприяло новим від­кри­т­тям у геології та планетології. 1989 з ініціативи У. засновано про­блемну акустичну лабораторію, в котрій за допомогою радіофізичних методів ви­вчали особливості виникне­н­ня феномену акустичних коливань смичкових струн­них інструментів. 1996 Ін­ституту радіофізики та електроніки НАНУ присвоєно імʼя У., 2004 на фасаді від­крито меморіальну дошку на його честь. 2024 в Ін­ституті архіво­знавства НБУВ (Київ) під­готовлено електрон­ну ви­ставку «Олександр Якович Усиков (11. 01. 1904 — 06. 11. 1995) — видатний український вчений-радіофізик: до 120-річчя від дня народже­н­ня».

Завантажити статтю