Чекалюк Еммануїл Богданович

ЧЕКАЛЮ́К Ем­мануїл Бог­данович (06. 05. 1909, с. Гніздичів, нині с-ще Стрийського р-ну Львівської обл. — 05. 01. 1990, Львів) — фахівець у галузі нафтової та статистичної термодинаміки. Доктор технічних наук (1962), професор (1968). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1972). Закінчив Львівську політехніку (1933). Від­тоді працював на Калуському калійному заводі (нині Івано-Франківська обл.); 1940–43, 1945–51 — на нафто­промислі № 6 у с. Ріпне (нині Калуський р-н): 1948–50 — головний інженер, 1950–51 — директор; 1943–44 — на нафтоперегін­них заводах у містах Дрогобич (нині Львівська обл.) і Горлиця (нині Малопольське воєводство); 1944–45 — у концтаборі в м. Бреслау (нині м. Вроцлав, Нижньосілезьке воєводство; обидва — Польща); 1951–55 — у Центральній науково-дослідній лабораторії обʼ­єд­на­н­ня «Укрнафта» в м. Борислав (нині Дрогобицький р-н); за сумісництвом 1953–55 — в Українському від­ділен­ні Всесоюзного науково-дослідного геологічного нафтового ін­ституту; 1956–58 — завідувач від­ділу дослідже­н­ня роз­відувальних свердловин, 1958–63 — завідувач лабораторії пластових нафт, 1963–64 — завідувач від­ділу ви­пробува­н­ня роз­відувальних свердловин Українського науково-дослідного геологорозвідувального ін­ституту; 1964–85 — завідувач від­ділу про­блем глибин­них вуглеводнів, 1985–87 — завідувач від­ділу про­блем геотехнології горючих копалин, 1988–90 — головний науковий спів­робітник Ін­ституту геології і геохімії горючих копалин АН УРСР (усі — Львів). Засновник нового наукового напряму — термодинаміка нафтового пласта та термодинаміка генези викопних вуглеводнів. Наукові дослідже­н­ня: теорія неорганічного синтезу вуглеводнів при високих термобаричних параметрах, фізика пористого тіла, під­земна гідродинаміка, хімічна термодинаміка вуглеводневих систем, методика пошуків покладів нафти, роз­робка нафтових родовищ, геотермодинаміка.