Чекалюк Еммануїл Богданович

Визначення і загальна характеристика

ЧЕКАЛЮ́К Еммануїл Богданович (06. 05. 1909, с. Гніздичів, нині с-ще Стрийського р-ну Львівської обл. — 05. 01. 1990, Львів) — фахівець у галузі нафтової та статистичної термодинаміки. Доктор технічних наук (1962), професор (1968). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1972). Закінчив Львівську політехніку (1933). Відтоді працював на Калуському калійному заводі (нині Івано-Франківська обл.); 1940–43, 1945–51 — на нафтопромислі № 6 у с. Ріпне (нині Калуський р-н): 1948–50 — головний інженер, 1950–51 — директор; 1943–44 — на нафтоперегінних заводах у містах Дрогобич (нині Львівська обл.) і Горлиця (нині Малопольське воєводство); 1944–45 — у концтаборі в м. Бреслау (нині м. Вроцлав, Нижньосілезьке воєводство; обидва — Польща); 1951–55 — у Центральній науково-дослідній лабораторії об’єднання «Укрнафта» в м. Борислав (нині Дрогобицький р-н); за сумісництвом 1953–55 — в Українському відділенні Всесоюзного науково-дослідного геологічного нафтового інституту; 1956–58 — завідувач відділу дослідження розвідувальних свердловин, 1958–63 — завідувач лабораторії пластових нафт, 1963–64 — завідувач відділу випробування розвідувальних свердловин Українського науково-дослідного геологорозвідувального інституту; 1964–85 — завідувач відділу проблем глибинних вуглеводнів, 1985–87 — завідувач відділу проблем геотехнології горючих копалин, 1988–90 — головний науковий співробітник Інституту геології і геохімії горючих копалин АН УРСР (усі — Львів). Засновник нового наукового напряму — термодинаміка нафтового пласта та термодинаміка генези викопних вуглеводнів. Наукові дослідження: теорія неорганічного синтезу вуглеводнів при високих термобаричних параметрах, фізика пористого тіла, підземна гідродинаміка, хімічна термодинаміка вуглеводневих систем, методика пошуків покладів нафти, розробка нафтових родовищ, геотермодинаміка.

Завантажити статтю