Чорногор Леонід Феоктистович

Визначення і загальна характеристика

ЧОРНОГО́Р Леонід Феоктистович (02. 06. 1950, смт Сахновщина, нині с-ще Берестинського р-ну Харківської обл.) — радіофізик, космофізик. Доктор фізико-математичних наук (1987), професор (1990), член-кореспондент НАНУ (2024). Заслужений діяч науки і техніки України (2016). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1989), премія РМ СРСР (1983, 1987). Закінчив Харківський університет (1972), де відтоді й працює: від 1988 — професор, від 2021 — завідувач кафедри космічної радіофізики. Наукові дослідження присвячені проблемам космічної радіофізики, фізики космосу, екології геокосмосу та космічної погоди. Побудував та експериментально перевірив нестаціонарну теорію взаємодії потужних пучків радіохвиль з атмосферою та геокосмічною плазмою; розробив напрямки використання таких пучків для діагностики навколоземного середовища, створення нових каналів телекомунікацій та керування поширенням радіохвиль; запропонував та обґрунтовав способи використання потужних пучків радіохвиль для підвищення ефективності ракетно-космічної оборони. Експериментально виявив та теоретично дослідив невідоме раніше явище виникнення великомасштабних і глобальних збурень геокосмічної плазми та геомагнітного поля, обумовлених дією на геокосмічну плазму потужного нестаціонарного радіовипромінювання. Сформулював, обґрунтував і розвинув уявлення про те, що утворення Земля–атмосфера–геокосмосфера є відкритою динамічною нелінійною системою (т. зв. системна парадигма); довів, що головною властивістю цієї системи є можливість появи тригерних механізмів передачі енергії, зокрема висипання частинок із магнітосфери в атмосферу, екранування сонячного випромінювання аерозолями тощо. Експериментально та теоретично довів, що старти та польоти космічних апаратів викликають в геокосмосі великомасштабні та глобальні збурення, встановив механізми поширення цих збурень. Розробив фізичні основи низки методів контролю геокосмосу, стартів ракет, ядерних вибухів, землетрусів тощо. Теоретично та експериментально дослідив комплекс фізичних явищ і екологічних наслідків в атмосфері та геокосмосі, що спричиняються сучасними війнами, техногенними катастрофами та ін. Обґрунтував необхідність і доцільність нелінійного підходу до вивчення явищ природи та Всесвіту загалом (нелінійність як нове світобачення).

Завантажити статтю