Чорногор Леонід Феоктистович

ЧОРНОГО́Р Леонід Феоктистович (02. 06. 1950, смт Сахновщина, нині с-ще Берестинського р-ну Харківської обл.) — радіофізик, космофізик. Доктор фізико-математичних наук (1987), професор (1990), член-кореспондент НАНУ (2024). Заслужений діяч науки і техніки України (2016). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1989), премія РМ СРСР (1983, 1987). Закінчив Харківський університет (1972), де від­тоді й працює: від 1988 — професор, від 2021 — завідувач кафедри космічної радіофізики. Наукові дослідже­н­ня присвячені про­блемам космічної радіофізики, фізики космосу, екології геокосмосу та космічної погоди. Побудував та екс­периментально пере­вірив нестаціонарну теорію взаємодії потужних пучків радіохвиль з атмо­сферою та геокосмічною плазмою; роз­робив напрямки викори­ста­н­ня таких пучків для діагностики навколоземного середовища, створе­н­ня нових ка­налів телекомунікацій та керува­н­ня пошире­н­ням радіохвиль; за­пропонував та об­ґрунтовав способи викори­ста­н­ня потужних пучків радіохвиль для під­вище­н­ня ефективності ракетно-космічної оборони. Екс­периментально виявив та теоретично дослідив неві­доме раніше явище виникне­н­ня великомас­штабних і глобальних збурень геокосмічної плазми та геомагнітного поля, об­умовлених дією на геокосмічну плазму потужного нестаціонарного радіови­промінюва­н­ня. Сформулював, об­ґрунтував і роз­винув уявле­н­ня про те, що утворе­н­ня Земля—атмо­сфера—геокосмо­сфера є від­критою динамічною нелінійною системою (т. зв. системна парадигма); довів, що головною властивістю цієї системи є можливість появи тригерних механізмів пере­дачі енергії, зокрема висипа­н­ня частинок із магніто­сфери в атмо­сферу, екранува­н­ня сонячного ви­промінюва­н­ня аерозолями тощо. Екс­периментально та теоретично довів, що старти та польоти космічних апаратів викликають в геокосмосі великомас­штабні та глобальні збуре­н­ня, встановив механізми пошире­н­ня цих збурень. Роз­робив фізичні основи низки методів контролю геокосмосу, стартів ракет, ядерних вибухів, землетрусів тощо. Теоретично та екс­периментально дослідив комплекс фізичних явищ і екологічних наслідків в атмо­сфері та геокосмосі, що спричиняються сучасними війнами, техноген­ними ката­строфами та ін. Об­ґрунтував необхідність і доцільність нелінійного під­ходу до ви­вче­н­ня явищ природи та Всесвіту загалом (нелінійність як нове світобаче­н­ня).