Кобів Йосип Устимович

Визначення і загальна характеристика

КО́БІВ Йосип Устимович (10. 01. 1910, Львiв — 22. 11. 2001, там само) — фахівець у галузі класичної філології, пере­кладач. Канд. фiлол. н. (1955), професор (1993). Член НСПУ (1992), дійс. чл. НТШ (1993), почес. чл. Польс. фiлол. товариства (1995). Лiт. премiя iм. М. Рильського (1993). Закін. Львівський університет (1934). Викладав лат. мову у Пере­мишлян. гімназії (Львів. обл., 1935–39). Від 1945 — у Львiв. університеті (з пере­рвою від 1973, коли за пі­дозрою у націоналіст. по­глядах не допущений до захисту доктор. дис. і звільн. з роботи): зав. (1958–66), професор (1992–96) каф. класич. філології. Наукові дослідже­н­ня присвяч. пита­н­ням історії антич. мово­знавства й літ-ри, теорії класич. мов, методики викла­да­н­ня антич. мов. Написав кандидат. дис. на тему «Вче­н­ня античних граматиків про від­мінки», доктор. — «Система граматичних понять і термінів давньо­грецького вче­н­ня про мову». Засн. наук. школи з ви­вче­н­ня грамат. спадщини антич. дослідників мови, ред. між­ві­дом. зб. «Пита­н­ня класичної філології» (1959–73). Автор ґрунт. ст. «Роль і місце рідної мови у викла­дан­ні латинської мови» («Методика викла­да­н­ня класичних мов», Л., 1965), літературо­знав. роз­відок про Аристотеля, Верґілія, Горація, Плутарха, Т. Мора, Е. Рот­тердамського. Пере­клав з давньогрец. мови твори «Поетика» («Пита­н­ня класичної філології», Л., 1965, спів­авт. Ю. Цимбалюк), «Про мистецтво» («Всесвіт», 1978, № 12) Аристотеля, «Повiсть про Херея i Кал­лiрою» Харiтона (там само, 1980, № 1), «Дамоклiв меч: Антична новела» (1984, спів­авт. Ю. Цимбалюк), «Порiвняльнi жит­тєписи» Плутарха (1991), «Апологiя», «Iон», «Протагор», «Федр», «Федон» Платона (зб. «Платон. Діалоги», 1995); з лат. — «Промови Ціцерона на захист поета Архiя» (хрестоматія «Антична література», 1968), «Метаморфози, або Золотий осел» Апулея (1982, спів­авт. Ю. Цимбалюк; усі — Київ), «Сатирикон» Петронiя («Всесвіт», 1986, № 9), «Утопiя» Т. Мора, «Мiсто Сонця» Т. Кампанел­ли (обидва — 1984), анонімні «Листи темних людей» (1987), «Домашнi бесiди» Е. Рот­тердамського (1993; усі — Київ), «Кодекс канонiв Схiдних Церков» (Рим, 1993). У його перекл. з післямовою та коментарями до зб. «Віхи в історії античної естетики» (К., 1988) уві­йшли трактати Аристотеля, Лукіана, Ціцерона, Плінія Старшого, анонім. «Про високе». Пере­клади К. від­значаються філол. точністю у від­творен­ні літ. стилю та різноманіт. реалій антич. світу. Брав участь в укла­дан­ні бібліогр. покажчика «Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914–1939)» (Л., 2003).

Лiт.: Содомора А. Пiвсторiч­чя служi­н­ня науцi: Й. У. Кобiву — 75 // Жовтень. 1985. № 1; Корж Н. Не­втомний дослiдник класичної давнини // Вiтчизна. 1990. № 8; Лучук Т. Патрiарх львiвської школи пере­кладачiв: Й. У. Кобiву — 85 // Дзвiн. 1995. № 2; Йосип Кобів: Біо­бібліо­графія. Л., 1997; Домбровський Р. Не­втомний дослідник античності (До 90-річчя з дня народж. Й. Кобіва) // Всесвіт. 2000. № 1–2; Зорівчак Р. Патріарх української класичної філології // Вісн. НТШ. 2000. Число 23; Штрихи до порт­рета професора Йосипа Кобіва. Л., 2000; Содомора А. «Активний стан»: категорія граматики — і життя. Штрихи до порт­рета Йосипа Кобіва // Дзвін. 2003. № 5–6.

Р. П. Зорівчак

Завантажити статтю