Мороз Вадим Сергійович

МОРО́З Вадим Сергі­йович (09. 11. 1995, с. Вербівка Балаклійського, нині Ізюмського р-ну Харківської обл. — 03. 03. 2022, по­близу с. Новоолександрівка Баштанського р-ну Миколаївської обл., пере­похований 04. 08. 2023 на Харківщині) — військовик. Капітан. Герой України (2025, посмертно). Орден Бог­дана Хмельницького 3-го ступеня (2022, посмертно). Закінчив Вербівську середню школу, Харківський ліцей з посиленою військово-фізичною під­готовкою та Харківський університет Повітряних сил імені І. Кожедуба. Служив льотчиком Су-25 у складі 299-ї бригади тактичної авіації імені генерал-лейтенанта В. Нікіфорова Повітряних сил Збройних сил України. Коли почалося повномас­штабне вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) був у від­ряджен­ні у м. Мелітополь Запорізької обл., однак повернувся на Миколаївщину, на місце базува­н­ня бригади, щоб стримувати ворога, який за будь-яку ціну намагався просунутися на баштанському напрямку. Під час ризикованих вильотів разом із по­братимами завдавав ударів по колонах російського агресора, під­тримуючи бійців Сухопутних військ Збройних сил України. 3 березня його літак вразила російська ракета. Вадим Мороз мав змогу катапультуватися, але вирішив від­вести під­битий Су-25 від житлових будинків і ціною власного життя врятував багато цивільних. Був спочатку похований місцевими жителями біля памʼятника Неві­домому солдату в с. Новоолександрівка Баштанського р-ну Миколаївської обл., що оточили окупаційні війська. У день загибелі льотчика в тому селі народився хлопчик, якого на­звали на його честь Вадимом. 3 березня 2023 там від­крили памʼятний знак.