Гуцал Андрій Дмитрович

ГУ́ЦАЛ Андрій Дмитрович (04. 02. 1978, Київ — 25. 02. 2024, Бахмутський р-н Донецької обл.) — військовик. Майор. Герой України (2025, посмертно). Закінчив хіміко-машинобудівний факультет Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут» (2000, спеціальність «целюлозно-паперове виробництво»), де про­йшов військову під­готовку й отримав первин­не офіцерське зва­н­ня. Грав за регбійний клуб «Політехнік», був багаторазовим чемпіоном України. У липні 2023 став на захист України у складі 3-го прикордон­ного загону імені Є. Пікуса (від січня 2024 — Луганський прикордон­ний загін-бригада «Помста») Державної прикордон­ної служби України. Про­йшов між­народні на­вча­н­ня у Великій Британії та після бо­йового злагодже­н­ня вирушив зі своїм під­роз­ділом на Схід України. Завдяки його мужності та професіоналізму знищено значну кількість окупантів, врятовано життя багатьом по­братимам. Від січня 2024 воював по­близу с-ща Курдюмівка Бахмутського р-ну. 17 січня, командуючи штурмовою групою, від­новив контроль над позицією без втрат серед українських воїнів. 22 січня, 7 лютого та 14 лютого Андрій Гуцал під ворожим вогнем врятував життя 3-х поранених українських воїнів, евакуювавши їх у без­печне місце для на­да­н­ня медичної допомоги. 25 січня під шквальним об­стрілом і 6 лютого з мін­ного поля витягнув тіла 2-х загиблих по­братимів. 18 лютого у складі зведеної прикордон­ної за­стави Андрій Гуцал вирушив до с. Іванівське Бахмутського р-ну, де ситуація була критичною. Під по­стійними об­стрілами й атаками ворога не лише брав участь у боях, а й під­тримував моральний дух бійців. 25 лютого у бо­йових умовах провів евакуацію значної кількості поранених українських бійців, знищив і поранив багато ворожих штурмовиків, завів на позицію поповне­н­ня. Того ж дня отримав тяжке поране­н­ня, загинув унаслідок влуча­н­ня ворожої керованої ракети в бо­йову машину піхоти, в якій його доправляли до стабілізаційного пункту в м. Часів Яр Бахмутського р-ну.