Павлов Георгій Олександрович

ПА́­ВЛОВ Георгій Олександрович (29. 05. 1994, м. Кривий Ріг Дні­пропетровської обл. — 15. 02. 2024, м. Авдіївка Покровського р-ну Донецької обл., похований 17. 04. 2024 на кладовищі «Яцево» в Чернігові) — військовик. Старший солдат. Герой України (2025, посмертно). Закінчив 9 класів Криворізького ліцею № 24, потім на­вчався у Криворізькому авіаційно-технічному коледжі Національного авіаційного університету. Працював на комунальному під­приємстві «Кривбасводока­нал». Після строкової військової служби 2015 продовжив її за контрактом у Чернігові. 2017—22 брав участь в антитерористичній операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України. Від початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) обороняв Чернігів. Обі­ймав посаду старшого стрільця-оператора 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого М. Без­ручка Сухопутних військ Збройних сил України. Від 2023 воював на Донеч­чині. 14 лютого 2024 отримав уламкове поране­н­ня спини при евакуації по­братима. Залишився на позиції «Зеніт» для подальшої евакуації разом з іншими тяжко травмованими українськими воїнами, четверо з яких не могли рухатися та не мали можливості прориватися через оточе­н­ня. Поруч знаходився поранений російський полонений. 15 лютого їх впритул роз­стріляли окупанти. У вересні 2024 Георгію Па­влову на фасаді рідного ліцею № 24 встановлено меморіальну дошку. Почесний громадянин Кривого Рогу (від травня 2025).