Янковський Марко Ілліч
Визначення і загальна характеристика
ЯНКО́ВСЬКИЙ Марко Ілліч (04(17). 10. 1915, м. Астрахань, Росія — 27. 04. 1980, Сімферополь) — художник театру, живописець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967). Член СХУ (1948). Державна премія СРСР (1977). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Астраханське художнє училище (1939); до 1941 навчався в Харківському художньому інституті. Працював в Астраханському театрі музичної комедії (1945–46), головним художником у Кабардинському (Нальчик, РФ, 1946–50) та Кримському російському (Сімферополь, 1953–80) драматичних театрах. В останньому оформив вистави «Дочка Севастополя» Л. Кондрашова і М. Архарова (1956), «Злочин і кара» за Ф. Достоєвським (1958), «Камінний господар» Лесі Українки, «Фауст і смерть» О. Левади (обидві — 1962), «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1963), «Навала» Л. Леонова (1965), «Велетні півночі» Г. Ібсена (1966), «Яків Богомолов» М. Горького (1968), «Талан» А. Старицького (1971), «Дочка Севастополя», «Вони були акторами» В. Орлова та Г. Натансона (1974). Створював пейзажі та портрети в реалістичній манері з елементами романтизму й експресіонізму. Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставок від 1950. Персональна — у Сімферополі (1987). Деякі роботи зберігають у Сімферопольському художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Брестська фортеця» (1971), «Рибацький причал», «Під зорями. Кримська астрофізична обсерваторія» (обидва — 1972), «Литовський художник В. Калінкаускас» (1974), «Звільнений Севастополь» (1975), «Північний вітер. Гурзуф», «Бузковий вечір. Гурзуф», «Дюрбе» (усі — 1976), «Судацька фортеця» (1977), «Бахчисарай. Ханський палац» (1978).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
