Ющенко Григорій Іванович

Ю́ЩЕНКО Григорій Іванович (криптонім — Г. Ю.; 08(20). 01. 1882, м. Глухів Чернігівcької губ., нині Шосткинського р-ну Сумської обл. — ?) — архівіст. Закінчив Санкт-Петербурзький історико-філологічний ін­ститут, один рік був слухачем Санкт-Петербурзького архівного ін­ституту. Учителював на Харківщині, працював викладачем Харківського реального училища, завідувачем гімназії для робітників Харківського паровозного заводу. 1917 при­значений комісаром Харківського на­вчального округу і членом Харківської міської думи. Тричі обирався до Харківської ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, активно працював у проф­спілках. Від 1921 викладав у Харківському ІНО; водночас 1921—22 — на робітничому факультеті Харківського технологічного ін­ституту; 1924—25 — вчений архівіст Харківського центрального історичного архіву; 1925—26 — завідувач Центрального архіву праці в Харкові; від­тоді — спів­робітник Кабінету архіво­знавства Центрального архівного управлі­н­ня УСРР. Роз­робляв теоретичні та методичні пита­н­ня архівної справи, викори­ста­н­ня документів, техніки під­шива­н­ня архівних матеріалів. У часописі «Архівна справа» опублікував стат­ті «Щоден­ник професора О. Ф. Кістяківського», «Центральний Архів Праці, У.С.Р.Р», «Стандартизація кар на тілі за Миколи І» (усі — 1927, кн. 2—3), «До техніки під­шива­н­ня архівних матеріалів післяреволюційної доби» (1927, кн. 4), «Шпилька — ворог архівних матеріалів» (1928, кн. 5—6); у часописі «Червоний архів» — «Записка П. І. Житецького про український рух» (1927). За ухвалою комісії по «чистці» Центрального архівного управлі­н­ня УСРР 1931 звільнений з роботи. Подальша доля неві­дома.

Завантажити статтю