Повх Іван Лукич

Визначення і загальна характеристика

ПОВХ Іван Лукич (11. 11. 1909, с. Миропілля Курської губ., нині Сумського р-ну Сумської обл. — 15. 02. 1997, Донецьк) — фахівець у галузі гідромеханіки. Доктор технічних наук (1953), професор (1954), член-кореспондент НАНУ (1961). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1979). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закінчив Ленінградську військово-інженерну школу (нині Санкт-Петербург, 1930) та Ленінградський індустріальний інститут (1936), де 1933–37 та 1940–60 й працював: від 1953 — професор. 1937–40 — на засланні: 1937–38 був механіком аеропорту в с. Самарово Омської обл., 1938–39 вчителював у м. Остяко-Вогульськ (нині Ханти-Мансійськ Тюменської обл.; обидва — РФ), 1939–40 виконував обов’язки доцента Тобольського вчительського інституту (м. Омськ); 1961–63 — завідувач відділу гідромеханізації, заступник директора з наукової роботи Інституту гірничої справи АН УРСР (Донецьк); 1964–88 — завідувач, від 1988 — професор кафедри фізичної гідродинаміки Донецького університету. 

Наукові дослідження: питання експериментальної гідродинаміки та її застосування в різних галузях техніки, надзвукові течії газів в ударних трубах, електричні методи вивчення турбулентних потоків. Розробив теорію моделювання гідравлічних турбін на повітрі, методику експериментального дослідження проточної частини парових турбін. Запропонував електромагнітні методи збагачення корисних копалин, очищення металів, впливу їх на процес кристалізації, виконав важливі дослідження зі зменшення турбулентного тертя домішок. Засновник донецької гідродинамічної наукової школи — однієї з найбільших та загальновизнаних у світі. Основоположник нового в СРСР наукового напряму в галузі зниження гідродинамічного опору тертя мікродобавками високомолекулярних полімерів та міцелоутворювальних поверхнево-активних речовин. Створив аеродинамічну лабораторію для виконання наукових досліджень повітряних моделей гідротурбін.

Завантажити статтю