Повх Іван Лукич

ПОВХ Іван Лукич (11. 11. 1909, с. Миропі­л­ля Курської губ., нині Сумського р-ну Сумської обл. — 15. 02. 1997, Донецьк) — фахівець у галузі гі­дромеханіки. Доктор технічних наук (1953), професор (1954), член-кореспондент НАНУ (1961). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1979). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Ленін­градську військово-інженерну школу (нині Санкт-Петербург, 1930) та Ленін­градський індустріальний ін­ститут (1936), де 1933—37 та 1940—60 й працював: від 1953 — професор. 1937—40 — на заслан­ні: 1937—38 був механіком аеропорту в с. Самарово Омської обл., 1938—39 вчителював у м. Остяко-Вогульськ (нині Ханти-Мансійськ Тюменської обл.; обидва — РФ), 1939—40 виконував обовʼязки доцента Тобольського вчительського ін­ституту (м. Омськ); 1961—63 — завідувач від­ділу гі­дромеханізації, за­ступник директора з наукової роботи Ін­ституту гірничої справи АН УРСР (Донецьк); 1964—88 — завідувач, від 1988 — професор кафедри фізичної гідродинаміки Донецького університету. 

Наукові дослідже­н­ня: пита­н­ня екс­периментальної гідродинаміки та її за­стосува­н­ня в різних галузях техніки, над­звукові течії газів в ударних трубах, електричні методи ви­вче­н­ня турбулентних потоків. Роз­робив теорію моделюва­н­ня гідравлічних турбін на повітрі, методику екс­периментального дослідже­н­ня проточної частини парових турбін. За­пропонував електромагнітні методи збагаче­н­ня корисних копалин, очище­н­ня металів, впливу їх на процес кри­сталізації, виконав важливі дослідже­н­ня зі зменше­н­ня турбулентного тертя домішок. Засновник донецької гідродинамічної наукової школи — однієї з найбільших та загальнови­знаних у світі. Основоположник нового в СРСР наукового напряму в галузі зниже­н­ня гідродинамічного опору тертя мікродобавками високомолекулярних полімерів та міцело­утворювальних поверх­нево-активних речовин. Створив аеродинамічну лабораторію для викона­н­ня наукових досліджень повітряних моделей гідротурбін.

Завантажити статтю