Погрібний Анатолiй Григорович

ПОГРIБНИ́Й Анатолiй Григорович (03. 01. 1942, с. Мочалище Новобасанського, нині Ніжинського р-ну Чернiгівської обл. — 09. 10. 2007, Київ) — лiтературознавець, критик, публіцист, громадський діяч. Доктор фiлологічних наук (1981), професор (1984). Дійсний член НТШ (1998), ВУАН (Нью-Йорк, 1999). Член НСПУ (1984). Національна премія України імені Т. Шевченка (2006; за публіцистичну трилогію «Раз ми є, то де?», «По зачарованому колі століть», «Поклик дужого чину»). Премії імені О. Білецького (1996), імені І. Огієнка (1998), імені І. Багряного (2002), імені Б. Грінченка, імені Д. Нитченка (обидві — 2004). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1998). Закiнчив Харківський хіміко-механічний технікум (1959), Київський університет імені Т. Шевченка (1966). Працював апаратником на заводі, учителем, завідувачем вiддiлу художньої літератури газети «Друг читача»; вiд 1970 — у Київському університеті імені Т. Шевченка: 1983–92 — завідувач кафедри історії літератури і журналістики; від 1994 — завідувач вiддiлу української лiтератури, від 1996 — провідний науковий співробітник Інституту українознавства МОН України (Київ). Від 1994 — професор, від 2001 — декан факультету україністики УВУ (Мюнхен). 1992–94 — 1-й заступник мiнiстра освiти України, ініціатор глибоких деколонізаційних змін в українському шкільництві. Один із засновників Товариства української мови iмені Т. Шевченка (нині «Просвiта»), Народного руху України, Демократичної партії України, Конгресу української інтелігенції, Української республіканської партії «Собор». Голова Всеукраїнського педагогічного товариства імені Г. Ващенка (від 1995). Наукові дослідження: теорія та історія літератури, літературна критика, проблеми освіти та виховання. Вів на радіо публіцистичну передачу «Якби ми вчились так, як треба», де послідовно відстоював інтереси української мови. У Чернігові на його честь перейменовано вулицю, 2012 товариство «Просвіта» заснувало премію його імені.

Завантажити статтю