Шокало Олександр Андрійович

ШО́КАЛО Олександр Андрі­йович (13. 01. 1949, с. Гнідинці Варвинського, нині Прилуцького р-ну Чернігівської обл.) — есе­їст, пере­кладач, сходо­знавець, культурно-громадський діяч. Чоловік О. Бенч. Член НСПУ (1979). Всеукраїнська премія імені Б. Грінченка (2010), Між­народна літературно-мистецька премія імені Г. Сковороди (2022). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1977), ви­вчав іраністику й тюркологію в Самаркандському університеті імені А. Навої (1974—77). Працював у видавництві «Дні­про» (1977—82). Засновник і головний редактор журналу «Український світ» (від 1991). Голова секретаріату товариства «Україна—Світ» та Української всесвітньої ко­ординаційної ради (1996—2001). У 2001—05 — на державній службі. Засновник і голова Українсько-таджицького товариства імені А. Кримського (від 2000) та низки громадських організацій. Упорядник, автор перед­мов і пере­кладач збірників таджицьких (1977) та перських (1984) прислівʼїв і приказок. Пере­клав з таджицької роман «Вода — на добро» М. Ходжаєва (1979); повість і роман «На тім світі. Наріжна палата» (1982; роман «Наріжна палата» пере­клав також російською — 1988, 1989) та оповіда­н­ня «Джага» (1990) Ф. Мухам­мадієва; оповіда­н­ня і повість «Стара школа. Ятим» С. Айні (1985), а також уміщені в збірниках та періодиці уривки з «Весняного квітника» Джамі, вірші й оповіда­н­ня сучасних іранських, таджицьких, кумицьких, узбецьких, турк­менських, грузинських письмен­ників (Бегар, Шагрі­йор, У. Кугзод, С. Турсун, Багман­йор, Дж. Акобіров, Б. Магометов, Дж. Абдулаханов, А. Хаїдов, Н. Байрамов, Н. Сариханов, Н. Шатаїдзе). Упорядник, автор су­провід­них статей і спів­перекладач ви­дань: з таджицької мови — збірки повістей «Пере­вал» У. Кугзода (1985), роману «Воро­н­ня живуче» Дж. Ікрамі (1987), збірки оповідань «Проліски Паміру» (1988), «Таджицькі народні казки» (1989), збірки «Поезії» А. Лагуті (1990); з татарської — збірок «Поезії» (1986) та «Люби життя» (1988) Г. Тукая; автор перед­мови «Поезія — не ремесло, а доля» до збірки «Поезії» М. Каноата (1982). Спів­перекладач і видавець рукописної спадщини П. Юркевича «Історія філософії права. Філософія права. Філософський щоден­ник» (1999); упорядник-редактор і автор низки статей альманаху «Видатні діячі України минулих століть» (2001). Упорядкував та пере­клав «Моє життя. Повість про Український народ. Хутірська філософія і від­далена од світу поезія» П. Куліша (2005); брав участь у ви­дан­ні збірника «Українська державницька ідея. Антологія політичного традиціоналізму» (2007) та упорядкуван­ні мистецько-педагогічних праць «Павло Муравський. Чистота співу — чистота життя» (2012), «Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу» (2014; 2017), «Тарас Шевченко. Пісен­ний «Кобзар». Хорова Шевченкіана / Укладач П. І. Муравський» у 7-ми томах (2014—23). Створив й адмініструє низку сайтів, зокрема «Український світ» (від 2017), «Хорова школа Павла Муравського» (від 2019), «Григорій Савович Сковорода» (від 2022). Ш. належить низка есеїв і праць про історичні корені й морально-світо­глядну основу української культури, про давню духовно-господарську традицію в культурах аграрних народів і між­культурні взаємини та цивілізаційні про­блеми екології природи й духу, про українських і закордон­них учених, педагогів, філософів, письмен­ників, су­спільних подвижників. Окремі з них опубліковані англійською, білоруською, вірменською, литовською, німецькою, російською, таджицькою (фарсі), турецькою мовами. 2008—13 вів на ТВО «Культура» авторську про­граму «Лад». Автор книг «Григорій Сковорода: праця й студії у Священ­ній Римській імперії» та «Українці й Таджики: культурні взаємини» (обидві — 2025). За сценаріями Ш. та за його участі створено науково-популярні фільми: «Пантелеймон Куліш. Чорна Рада» (1992), «Густиня» і «Подорож у втрачене минуле» (обидва — 1995), «Невгамовний Пантелеймон» (2006). Засновник Фестивалю мистецтв українського зарубіж­жя «Український спів у світі» (від 1999) та Між­народної естафети культур європейських народів «Серце Європи» (від 2002).