Прохоров Володимир Ілліч
Визначення і загальна характеристика
ПРО́ХОРОВ Володимир Ілліч (10. 08. 1939, с. Соколиха Горьковської, нині Нижньогородської обл., РФ) — різьбяр, скульптор. Закінчив Львівську школу декораторів торгових підприємств (1964; викладачі І. Плахотний, Л. Пронін). Відтоді працював художником-декоратором у Тернопільському міськпромторзі, управлінні громадського харчування. Інтарсією захопився 1966, карбуванням на металі — 1968, скульптурою з дерева — 1975. Скульптурні портрети П. позначені ліричністю та народним гумором. Учасник обласних, всеукраїнських (від 1967), закордонних (від 1991) мистецьких виставок. Персональні — у Тернополі (1980, 1999), Кременці (1989), Почаєві (1999; обидва — Тернопільська обл.). Деякі вироби зберігають у музеях Кременця, Тернополя, Рівного та в зонах відпочинку в с-щах Білогір’я, Чемирівці (обидва — Хмельницька обл.), містах Шумськ (Тернопільська обл.), Кременець, Тернопіль, Ялта (АР Крим).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Сестри» (1973), «Мудрість», «Комбайнер» (обидва — 1977), «Мавка», «Друкарка» (обидва — 1980), «Пробудження» (1981), «Легенда життя» (1983), «Мрія» (1986), «Автопортрет» (1987), «Пробудження» (1989), «Микола Паганіні» (1990), «Тра-та-та» (1998), «Чумак» (1999), «Святий» (2000), «Метаморфоза» (2004).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
