Прохоров Олександр Михайлович

ПРО́ХОРОВ Олександр Михайлович (Прохоров Александр Михайлович; 11. 07. 1916, м. Атертон, шт. Квінсленд, Австралія — 08. 01. 2002, Москва) — російський фізик. Доктор фізико-математичних наук (1952), академік РАН (1966; у 1973–93 — академік-секретар Відділення загальної фізики і астрономії), іноземний член НАНУ (2000). Нобелівська премія з фізики (1964). Ленінська премія (1959). Державні премії СРСР (1980) та РФ (1998). Премія РМ СРСР (1988, 1989). Велика золота медаль імені М. Ломоносова АН СРСР (1987). Герой Соціалістичної Праці (1969, 1986). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закінчив Ленінградський університет (нині Санкт-Петербург, 1939). У 1946–82 працював у Фізичному інституті АН СРСР: завідувач лабораторії коливань (від 1954), заступник директора (від 1968); 1982–98 — директор, від 1998 — почесний директор Інституту загальної фізики РАН (від 2002 — його імені; обидва — Москва). Водночас викладав у Московських університеті (від 1959 — професор, 1980–88 — завідувач кафедри оптики та спектроскопії) та фізико-технічному інституті (від 1971 — завідувач кафедри). Головний редактор «Большой советской энциклопедии» (1969–78). Наукові дослідження: радіоспектроскопія, фізика і техніка лазерів, нелінійна оптика, квантова електроніка, фізика твердого тіла. 1999 на честь П. названо астероїд 7269. У 2012 засновано Золоту медаль імені О. Прохорова РАН.

Завантажити статтю