Прядкін Леонід Федорович

ПРЯ́ДКІН Леонід Федорович (08. 03. 1906, м. Краматорськ Ізюмського пов. Харківської губ., нині Донецької обл. — 27. 12. 1986, Київ) — кінооператор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1986). Державна премія СРСР (1972). Член СКінУ (1958). Учасник 1-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закінчив Київський кіноінститут (1935). Працював асистентом оператора і оператором Київської кінофабрики, «Київтехфільму». Від 1945 — оператор «Київнаукфільму». Зняв стрічки: «Стахановські рейси» (1939), «Тема 214» (1940), «Виноградарство» (1946), «Техніка безпеки на суднах річкового флоту» (1948), «Академік Передерій», «Хліб на пісках» (обидві — 1949), «Суха штукатурка» (1950), «Українська РСР», «Полісся», «Карпати і Прикарпаття» (усі — 1951), «Виробництво листового скла» (1952), «Основи технології машинобудування» (1953), «Кукурудзозбиральний комбайн КУ-2» (1954), «Академік Іванов» (1955), «За високий врожай тютюну» (1956), «Фарфор» (1957), «Спортивна гімнастика» (1958), «Люди великої мрії», «Нехай усі знають» (обидві — 1959), «Про це сперечаються у світі» (1960), «Автоматизація прокатних станів» (1961, срібна медаль Міжнародного кінофестивалю у Будапешті), «Марко Кропивницький» (1962), «Золоті зерна» (1963), «Загадковий 102-й» (1964), «Підірваний світанок» (1965, диплом зонального огляду, Ленінград, нині Санкт-Петербург, 1966), «Релігія і XX століття» (1966), «Мова тварин» (1967, премія ім. М. Ломоносова АН СРСР, 1967; 1-а премія Всесоюзного кінофестивалю, Ленінград, 1968; призи «Золота статуетка» і «Золотий дельфін» Міжнародного кінофестивалю в Ірані; приз «Золотий голуб» 12-го Міжнародного кінофестивалю в м. Ляйпциґ, Німеччина; золота медаль Міжнародного кінофестивалю в Будапешті; диплом Міжнародного кінофестивалю у Белґраді), «Сім кроків за горизонт» (1968), «Чи думають тварини?» (1970), «Доміно» (1973), «Технологія зберігання фруктів» (1975), «Пригоди капітана Врунгеля» (1976–77) та ін.

Завантажити статтю