Радціг Олександр Олександрович
РА́ДЦІГ Олександр Олександрович (27. 01(08. 02). 1869, с. Єлизаветино Калязінського пов. Тверської губ., нині Тверської обл., РФ — 30. 12. 1941, м. Буй Костромської обл., РФ) — фахівець у галузі теплотехніки та прикладної механіки. Член-кореспондент АН СРСР (1933). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1935). Середню освіту отримав у Кременчуцькому реальному училищі (нині Полтавська обл.). Закінчив механічний факультет Санкт-Петербурзького технологічного інституту (1891) та математичне відділення Берлінського університету (1895). У 1895 захистив дисертацію «Приложение теории Зелова к симметричным группам» на ступінь доктора філософії; 1905 — дисертацію «Математическая теория обмена тепла в цилиндрах паровых машин» на звання ад’юнкта прикладної механіки. 1896–98 працював у Санкт-Петербурзькому технологічному інституті; 1898–1900 — приват-доцент, 1900–08 — професор кафедри термодинаміки та теплових двигунів, водночас від 1905 — декан механічного факультету Київського політехнічного інституту; від 1909 — професор, 1909–19 та 1925–30 — декан механічного факультету, 1917–18 — ректор, від 1930 — завідувач кафедри парових турбін Ленінградського політехнічного інституту (нині Санкт-Петербург). Наукові дослідження присвячені проблемам термодинаміки, теплотехніки та прикладної механіки. Зробив значний внесок у вивчення термодинаміки пари, дослідження рівняння стану водяної пари, розроблення теорії витікання, теорії парових турбін і методів розрахунку турбін і конденсаторів. Автор праць з історії науки та техніки.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Термодинамика. К., 1900; Курс паровых турбин. Москва; Ленинград, 1926; Формулы и диаграммы для водяного пара. Москва; Ленинград, 1931; Прикладная механика. Москва; Ленинград, 1931; Теория и расчет конденсационных установок. Москва; Ленинград, 1934; История теплотехники. Москва; Ленинград, 1936.
Рекомендована література
- Кириллов П. П. Александр Александрович Радциг // Тр. Ленингр. политех. ин-та. 1949. № 1.
Завантажити статтю
