Рево Михайло Васильович

РЕВО́ Михайло Васильович (04(16). 09. 1889, м. Кролевець Чернігівської губ., нині Конотопського р-ну Сумської обл. — 02. 03. 1962, Чернігів) — мікробіо­лог. Доктор медичних (1936) і ветеринарних (1940) наук, професор, академік Української академії сільськогосподарських наук (1959). Заслужений діяч науки УРСР (1948). Закінчив Варшавський ветеринарний ін­ститут (1912), Харківський університет (1917). Працював лікарем, читав лекції громадянам робітничих спеціальностей з мікробіо­логії, питань профілактики інфекційних захворювань. 1925—31 — завідувач кафедри мікробіо­логії Київського ветеринарно-зоотехнічного ін­ституту, водночас 1927—28 очолював ящурний кабінет Київського ветеринарно-бактеріологічного ін­ституту, від 1928 — завідувач кафедри загальної і технічної мікробіо­логії Київського ко­оперативного ін­ституту. 1931 засуджений за звинуваче­н­ням у приналежності до так званої контр­революційної організації лікарів-бактеріологів. Покара­н­ня від­бував у Херсонській виправній трудовій сільськогосподарській колонії. Через брак кваліфікованих викладачів Р. до­зволено продовжити науково-викладацьку діяльність, 1933—34 був завідувачем кафедри мікробіо­логії Херсонського виробничого медичного ін­ституту. 1934 до­строково звільнений з увʼязне­н­ня. Реабілітований 1960. Від 1934 мешкав у Він­ниці, 1935 організував та очолив кафедру мікробіо­логії Медичного ін­ституту. 1936—37 — у Грузинському ін­ституті екс­периментальної ветеринарії (Тбілісі); 1937—44 — завідувач кафедр мікробіо­логії Казанських зооветеринарного ін­ституту (РФ), 1938—44 — ін­ституту під­вище­н­ня кваліфікації; 1944—45 — завідувач одно­ймен­ної кафедри Кубанського медичного ін­ституту (м. Краснодар, РФ) та за­ступник директора з наукової частини, завідувач екс­периментальної мікробіо­логічної лабораторії Краснодарського ін­ституту епідеміології та мікробіо­логії. 1945—60 — завідувач кафедри мікробіо­логії Харківського ветеринарного ін­ституту; водночас 1946—48 — професор кафедри фізіології рослин Харківського університету; 1945—55 — завідувач вірусологічного від­ділу Українського НДІ екс­периментальної ветеринарії (Харків); 1955—59 — завідувач екс­периментальної лабораторії Харківського НДІ туберкульозу. 1960 з ініціативи вченого в Чернігові організовано Від­діл сільськогосподарської мікробіо­логії, вірусології та імунології у складі Українського НДІ землеробства (нині Ін­ститут сільськогосподарської мікробіо­логії та агро­промислового виробництва НААНУ, на приміщен­ні Р. від­крито меморіальну дошку), у якому працював 1961—62 завідувачем лабораторії загальної вірусології та вірусних захворювань сільськогосподарських тварин. Наукові дослідже­н­ня у галузях мікробіо­логії, вірусології та імунології. Ви­вчав антиген­ну структуру збудників сибірки, ящуру, туберкульозу, бруцельозу, роз­робив та впровадив у практику методи діагностики цих захворювань. Описав механізм бруцельозного аборту, роз­витку алергії при туберкульозній інфекції, отримав чисті культури вірусу чуми свиней. Здійснив низку пере­кладів наукових праць з німецької, французької та інших мов для популяризації новітніх досягнень світової мікробіо­логічної науки. Імʼям вченого на­звано вулицю в Чернігові.

Завантажити статтю