Рево Михайло Васильович

РЕВО́ Михайло Васильович (04(16). 09. 1889, м. Кролевець Чернігівської губ., нині Конотопського р-ну Сумської обл. — 02. 03. 1962, Чернігів) — мікробіолог. Доктор медичних (1936) і ветеринарних (1940) наук, професор, академік Української академії сільськогосподарських наук (1959). Заслужений діяч науки УРСР (1948). Закінчив Варшавський ветеринарний інститут (1912), Харківський університет (1917). Працював лікарем, читав лекції громадянам робітничих спеціальностей з мікробіології, питань профілактики інфекційних захворювань. 1925–31 — завідувач кафедри мікробіології Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, водночас 1927–28 очолював ящурний кабінет Київського ветеринарно-бактеріологічного інституту, від 1928 — завідувач кафедри загальної і технічної мікробіології Київського кооперативного інституту. 1931 засуджений за звинуваченням у приналежності до так званої контрреволюційної організації лікарів-бактеріологів. Покарання відбував у Херсонській виправній трудовій сільськогосподарській колонії. Через брак кваліфікованих викладачів Р. дозволено продовжити науково-викладацьку діяльність, 1933–34 був завідувачем кафедри мікробіології Херсонського виробничого медичного інституту. 1934 достроково звільнений з ув’язнення. Реабілітований 1960. Від 1934 мешкав у Вінниці, 1935 організував та очолив кафедру мікробіології Медичного інституту. 1936–37 — у Грузинському інституті експериментальної ветеринарії (Тбілісі); 1937–44 — завідувач кафедр мікробіології Казанських зооветеринарного інституту (РФ), 1938–44 — інституту підвищення кваліфікації; 1944–45 — завідувач однойменної кафедри Кубанського медичного інституту (м. Краснодар, РФ) та заступник директора з наукової частини, завідувач експериментальної мікробіологічної лабораторії Краснодарського інституту епідеміології та мікробіології. 1945–60 — завідувач кафедри мікробіології Харківського ветеринарного інституту; водночас 1946–48 — професор кафедри фізіології рослин Харківського університету; 1945–55 — завідувач вірусологічного відділу Українського НДІ експериментальної ветеринарії (Харків); 1955–59 — завідувач експериментальної лабораторії Харківського НДІ туберкульозу. 1960 з ініціативи вченого в Чернігові організовано Відділ сільськогосподарської мікробіології, вірусології та імунології у складі Українського НДІ землеробства (нині Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААНУ, на приміщенні Р. відкрито меморіальну дошку), у якому працював 1961–62 завідувачем лабораторії загальної вірусології та вірусних захворювань сільськогосподарських тварин. Наукові дослідження у галузях мікробіології, вірусології та імунології. Вивчав антигенну структуру збудників сибірки, ящуру, туберкульозу, бруцельозу, розробив та впровадив у практику методи діагностики цих захворювань. Описав механізм бруцельозного аборту, розвитку алергії при туберкульозній інфекції, отримав чисті культури вірусу чуми свиней. Здійснив низку перекладів наукових праць з німецької, французької та інших мов для популяризації новітніх досягнень світової мікробіологічної науки. Ім’ям вченого названо вулицю в Чернігові.

Рекомендована література

1. Апатенко В. М. Двічі доктор наук М. В. Рево // Апатенко В. М. Школа ветеринарних інфекціоністів — харківський пріоритет. Х., 2000;
   Google Scholar Internet
2. Баранкова Н. О. Внесок професор М. В. Рево у вивчення інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин і людини // С.-г. мікробіологія: Міжвід. темат. наук. зб. Чг., 2007. Вип. 6;
   Google Scholar Internet
3. Академік Рево Михайло Васильович (1889–1962): Біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1914–63: До 120-річчя від дня народж. К., 2009;
   Google Scholar Internet
4. Життєвий і творчий шлях академіка М. В. Рево // Чернігівщина аграрна. 2021. № 4.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю