Речмедін Валентин Остапович
РЕЧМЕ́ДІН Валентин Остапович (12. 02. 1916, с. Андрушівка Липовецького пов. Київської губ., нині Вінницького р-ну Вінницької обл. — 07. 07. 1986, Київ) — прозаїк. Член СПУ (1950). Учасник 2-ї світової війни. Після закінчення Уманського кооперативного технікуму (Київська, нині Черкаська обл.) працював у ЗМІ, зокрема в редакції обласної газети «Молодий більшовик». Дебютував в середині 1930-х рр. віршами й оповіданнями у місцевій періодиці, у збірниках «Літературна Вінниччина», «У поході» (обидва — 1936). З початком 2-ї світової війни — на фронті, був призначений редактором газети «Партизанская правда», від 1944 — в редакції газети «Радянська Україна». До 1950 працював журналістом на Буковині та Львівщині, потім — кореспондент «Литературной газеты» (Москва), заступник редактора «Література України», редактор газети «Культура і життя», заступник головного редактора журналу «Вітчизна» у Києві. Автор повістей «На верховині» (1951) та «Дівчина в терновому вінку» (1967), збірок оповідань «Вітер з берегів юності», «Відчинив у світ я двері…» (обидві — 1960), романів «Коли закипала кров» (1958), «Весняні грози» (1961), «Твій побратим» (1962), «Сину, ходім зі мною» (1965), «Вогонь батькових ран» (1969), «Народжені Афродіти» (1974), «Пора пізніх доріг» (1975), «За весною весна» (1979), «Навперейми долі» (1984; усі — Київ), в яких змальовано події війни з фашизмом. У творах порушував широке коло проблем суспільного та морально-етичного плану, хоч змушений був зважати на ідеологічні шори соцреалізму.
Рекомендована література
- Пильненький С. Весняні грози // Україна. 1962. № 8;
- Сердюк П. Буденні грані героїчного // Літературна Україна. 1971, 20 серп.;
- Хоменко Б. Тепло серця // Вінн. правда. 1976, 12 лют.;
- Кравченко І. Література — не лише текст // Літературна Україна. 1996, 21 берез.
Завантажити статтю
Людина 
