Тимофієнко Володимир Іванович

ТИМОФІ́ЄНКО Володимир Іванович (05. 02. 1941, Одеса — 11. 12. 2007, Київ) — архітектор, мистецтвознавець. Доктор мистецтвознавства (1993). Дійсний член (1997) і віце-президент (1998–2000) Української академії архітектури. Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Державна премiя України в галузі архiтектури (2002, 2007). Закінчив Інститут живопису, скульптури й архітектури АМ СРСР у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, 1965). Працював 1968–72 у Воронезькому інженерно-будівельному інституті (РФ); 1972–74 — завідувач кафедри історії мистецтв Одеського педагогічного інституту; 1974–79 — у НДІ теорії та історії архітектури; 1979–87 — в Інституті історії АН УРСР; 1987–2003 — старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ; від 2003 — завідувач відділу науково-творчих досліджень, інформації та аналізу Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ (усі — Київ); водночас 1987–2007 — професор кафедри основ архітектури і архітектурного проєктування Київського університету будівництва і архітектури. Наукові дослідження присвячені проблемам історії архітектури і пам’яткознавства, містобудування України 18 — початку 20 ст. Зробив значний внесок у вивчення архітектури стилю класицизму в Україні. Приділяв багато уваги архітектурній спадщині Одеси, а також історії світової архітектури. Був відповідальним секретарем Головної редколегії «Зводу пам’яток історії та культури України» (1983–92), науковим редактором заснованого ним щорічника «Архітектурна спадщина України» (1994–2002) та «Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини» (2005–07). Автор низки статей в ЕСУ, розділів з архітектури в багатотомних виданнях «Історія української культури» (2005, т. 4, кн. 2) та «Історія українського мистецтва» (2006–07, т. 3–6); керівник колективу авторів першої в історії України фундаментальної академічної «Історії української архітектури» (2003; усі — Київ).

Завантажити статтю