Тимофієнко Володимир Іванович
ТИМОФІ́ЄНКО Володимир Іванович (05. 02. 1941, Одеса — 11. 12. 2007, Київ) — архітектор, мистецтвознавець. Доктор мистецтвознавства (1993). Дійсний член (1997) і віце-президент (1998—2000) Української академії архітектури. Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Державна премiя України в галузі архiтектури (2002, 2007). Закінчив Інститут живопису, скульптури й архітектури АМ СРСР у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, 1965). Працював 1968—72 у Воронезькому інженерно-будівельному інституті (РФ); 1972—74 — завідувач кафедри історії мистецтв Одеського педагогічного інституту; 1974—79 — у НДІ теорії та історії архітектури; 1979—87 — в Інституті історії АН УРСР; 1987—2003 — старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ; від 2003 — завідувач відділу науково-творчих досліджень, інформації та аналізу Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ (усі — Київ); водночас 1987—2007 — професор кафедри основ архітектури і архітектурного проєктування Київського університету будівництва і архітектури. Наукові дослідження присвячені проблемам історії архітектури і памʼяткознавства, містобудування України 18 — початку 20 ст. Зробив значний внесок у вивчення архітектури стилю класицизму в Україні. Приділяв багато уваги архітектурній спадщині Одеси, а також історії світової архітектури. Був відповідальним секретарем Головної редколегії «Зводу памʼяток історії та культури України» (1983—92), науковим редактором заснованого ним щорічника «Архітектурна спадщина України» (1994—2002) та «Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини» (2005—07). Автор низки статей в ЕСУ, розділів з архітектури в багатотомних виданнях «Історія української культури» (2005, т. 4, кн. 2) та «Історія українського мистецтва» (2006—07, т. 3—6); керівник колективу авторів першої в історії України фундаментальної академічної «Історії української архітектури» (2003; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Методические рекомендации для подготовки Свода памятников истории и культуры по Украинской ССР. К., 1981 (співавт.); Одесса: Архитектурно-исторический очерк. К., 1983; 1984; Одеса: Архітектура. Пам’ятники. К., 1984; 1987; 1990; Города Северного Причерноморья во второй половине XVIII века. К., 1984; Формирование градостроительной культуры Юга Украины. К., 1986; Крым: Архитектура. Памятники. К., 1991; Українська садибна архітектура другої половини XVIII — першої третини XIX ст. К., 1993 (співавт.); Брами, огорожі й ворота у забудові південних міст. К., 1994; Енциклопедія архітектурної спадщини України: Тематичний словник багатотомного видання. К., 1995; Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: Біогр. довід. К., 1999; Нариси всесвітньої історії архітектури: В 4 т. Т. 1: Архітектура Стародавнього світу. Кн. 1. К., 2000; Исторический центр города Одессы: Обзор истории развития. О., 2001; Давня Америка: Розвиток архітектури і монументального мистецтва. К., 2002; Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття. К., 2002; Відродження Одеси: Архітектура повоєнного десятиріччя. К., 2006; Історія архітектури Стародавнього світу: Підруч. К., 2006; 2007.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
