Рузевич Станіслав

РУЗЕ́ВИЧ Станіслав (29. 08. 1889, с. Підстаї, нині у межах с. Старий Гвіздець Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 12. 07. 1941, Львів) — математик. Закінчив Львівський університет (1913), навчався у Геттінгенському університеті (Німеччина, 1913–14). У 1913 захистив докторську дисертацію «Przyczynki do rachunku rόżniczkowego» («Внески в диференціальне числення»). 1915–18 — в австрійській армії. 1918 габілітувався на підставі надрукованої в 1916 праці «O funkcjach monotonicznych posiadających pantachiczne przedziały stałości» («Про монотонні функції, що мають пантахічні проміжки сталості»). Відтоді працював у Львівському університеті: від 1921 — надзвичайний, від 1924 — звичайний професор, водночас 1924–33 — завідувач третьої кафедри математики, 1932–33 — декан математично-природничого факультету, 1935–36 — приват-доцент; від 1936 — завідувач кафедри прикладної математики, 1939 — ректор Вищої школи Міністерства торгівлі у Львові; 1939–41 — проректор Львівського інституту радянської торгівлі. Наукові дослідження: теорія функцій дійсної змінної, гіпотеза континуума, теорія чисел, функціональні рівняння, функціональний аналіз. У функціональному аналізі його ім’ям названа звичайно-адитивна міра на n-мірної сфері, інваріантна щодо обертань, а також пов’язана з нею проблема — завжди міра Рузевича пропорційна мірі Лебега. 11 липня 1941 заарештований представниками німецької нацистської влади, а наступного дня був розстріляний.

Завантажити статтю