Чавдаров Сава Христофорович

ЧАВДА́РОВ Сава Христофорович (28. 07(09. 08). 1892, с. Бешалма, нині Молдова — 20. 09. 1962, Київ) — педагог. Професор (1932), член-кореспондент АПН РРФСР (1947). Заслужений діяч науки УРСР (1943). Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1917). Учителював, викладав у ВНЗах Києва. 1926—29 працював ін­спектором сільських шкіл Київського окружного від­ділу народної освіти; від 1929 — в Ін­ституті соціального вихова­н­ня (згодом Київський педагогічний ін­ститут): від 1930 — за­ступник директора, від 1932 — професор; водночас — в Українському НДІ педагогіки (з пере­рвою): 1932—38 — завідувач від­ділу мови та літератури, 1939—41 — завідувач від­ділу педагогіки, 1943—45 — за­ступник директора з наукової роботи, 1945—56 — директор; 1939—41 — професор, 1944—62 — завідувач кафедри педагогіки Київського університету імені Т. Шевченка; 1941—43 — завідувач одно­ймен­ної кафедри Сухумського педагогічного ін­ституту (Грузія). Досліджував пита­н­ня методики викла­да­н­ня української мови, організації виховної роботи в школі та сімʼї, історію педагогіки, зокрема педагогічні по­гляди Г. Сковороди, К. Ушинського, І. Франка, А. Макаренка. Автор низки під­ручників з української мови.

Завантажити статтю