Чавдаров Сава Христофорович
ЧАВДА́РОВ Сава Христофорович (28. 07(09. 08). 1892, с. Бешалма, нині Молдова — 20. 09. 1962, Київ) — педагог. Професор (1932), член-кореспондент АПН РРФСР (1947). Заслужений діяч науки УРСР (1943). Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1917). Учителював, викладав у ВНЗах Києва. 1926–29 працював інспектором сільських шкіл Київського окружного відділу народної освіти; від 1929 — в Інституті соціального виховання (згодом Київський педагогічний інститут): від 1930 — заступник директора, від 1932 — професор; водночас — в Українському НДІ педагогіки (з перервою): 1932–38 — завідувач відділу мови та літератури, 1939–41 — завідувач відділу педагогіки, 1943–45 — заступник директора з наукової роботи, 1945–56 — директор; 1939–41 — професор, 1944–62 — завідувач кафедри педагогіки Київського університету імені Т. Шевченка; 1941–43 — завідувач однойменної кафедри Сухумського педагогічного інституту (Грузія). Досліджував питання методики викладання української мови, організації виховної роботи в школі та сім’ї, історію педагогіки, зокрема педагогічні погляди Г. Сковороди, К. Ушинського, І. Франка, А. Макаренка. Автор низки підручників з української мови.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Як викладати українську мову в початковій школі: Посіб. 1934; Методика викладання української мови в початковій школі: Підруч. 1937; Методика викладання української мови в середній школі. 1939; 1954 (співавт.); Педагогіка: Посіб. 1940; 1941 (співавт.); Принципи радянської дидактики. 1948; Патріотичне виховання дітей в сім’ї. 1956 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Бондар Л. С. Внесок С. Х. Чавдарова у розвиток українського підручникотворення // Пробл. сучас. підручника: Зб. наук. пр. 2003. Вип. 4;
- Сава Христофорович Чавдаров: До 120-річчя від дня народж.: Біобібліогр. покажч. 2012 (обидва — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
