СА́ВЧЕНКО Олександра Яківна (08. 05. 1942, м. Ізмаїл, нині Одеської обл. — 06. 11. 2020, Київ) — педагог. Дружина В. Савченка. Доктор педагогічних наук (1985), професор (1987), академік НАПНУ (1992). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2001, 2007, 2012),орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2017). Закінчила Ізмаїльський педагогічний ін­ститут (1963). Учителювала. Від 1967 працювала в НДІ педагогіки України (Київ): 1979–92 — завідувач лабораторії початкового на­вча­н­ня; 1992–95 — головний учений секретар Президії, 1998–2002 — академік-секретар Від­діле­н­ня дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті, 2000–07 — віце-президент АПНУ. 1995–2000 — за­ступник Міністра освіти та науки України. Наукові дослідже­н­ня в галузях загальної педагогіки та дидактики початкової школи. За­пропонувала систему роз­вивального на­вча­н­ня молодших школярів на засадах цілісного під­ходу до роз­витку особистості дитини. Авторка низки під­ручників з літературного чита­н­ня для початкової школи. Ви­вчала також реформува­н­ня освітньої галузі в Україні першого десятилі­т­тя її незалежності в умовах транс­формації су­спільної парадигми, пере­ходу від авторитарної до особистісно орієнтованої освіти.