Саливончик Василь Анатолійович

САЛИВО́НЧИК Василь Анатолійович (02. 01. 1980, с. Кременець Рожищенського, нині Луцького р-ну Волинської обл. — 11. 05. 2023, поблизу м. Бахмут Донецької обл., похований 23. 11. 2023 у с. Щитинь Камінь-Каширського р-ну Волинської обл.) — військовик. Сержант. Герой України (2025, посмертно). Дитячі та юнацькі роки минули у с. Щитинь. Від 1998 перебував на строковій і контрактній службі в Національній гвардії України (м. Чугуїв Харківської обл.) й артилерійському полку (Запоріжжя). У 2000-х рр. звільнився у запас. Деякий час працював у Щитинській школі робітником з ремонту, пізніше — на лісопереробному виробництві у м. Камінь-Каширський. 2014 брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Згодом його демобілізували за станом здоров’я. На початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну (24 лютого 2022) добровільно вступив до лав Збройних сил України. Обороняв кордони на Сумщині. Від січня 2023 — командир 2-го стрілецького відділення стрілецького батальйону 24-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ. Відтоді виконував бойові завдання на Донеччині. Завдяки його мужності та професіоналізму знищено значну кількість окупантів, проведено низку успішних операцій. Станом на травень 2023 командував зведеним штурмовим взводом. Виконавши важке завдання, разом із побратимами потрапив під сильний артобстріл. Частина групи була уражена, Василь Саливончик отримав тяжкі поранення. Він наказав бійцям відступати й евакуйовувати поранених, дав їм свій автомат, а сам лишився з гранатою чекати ворогів. Кілька місяців вважався зниклим безвісти, лише у листопаді його тіло змогли повернути на малу батьківщину.

Завантажити статтю