Саливончик Василь Анатолійович

САЛИВО́НЧИК Василь Анатолі­йович (02. 01. 1980, с. Кременець Рожищенського, нині Луцького р-ну Волинської обл. — 11. 05. 2023, по­близу м. Бахмут Донецької обл., похований 23. 11. 2023 у с. Щитинь Камінь-Каширського р-ну Волинської обл.) — військовик. Сержант. Герой України (2025, посмертно). Дитячі та юнацькі роки минули у с. Щитинь. Від 1998 пере­бував на строковій і контрактній службі в Національній гвардії України (м. Чугуїв Харківської обл.) й артилерійському полку (Запоріж­жя). У 2000-х рр. звільнився у запас. Деякий час працював у Щитинській школі робітником з ремонту, пізніше — на лісопереробному виробництві у м. Камінь-Каширський. 2014 брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Згодом його демобілізували за станом здоровʼя. На початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) добровільно вступив до лав Збройних сил України. Обороняв кордони на Сумщині. Від січня 2023 — командир 2-го стрілецького від­діле­н­ня стрілецького баталь­йону 24-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ. Від­тоді виконував бо­йові зав­да­н­ня на Донеч­чині. Завдяки його мужності та професіоналізму знищено значну кількість окупантів, проведено низку успішних операцій. Станом на травень 2023 командував зведеним штурмовим взводом. Виконавши важке зав­да­н­ня, разом із по­братимами потрапив під сильний арт­об­стріл. Частина групи була уражена, Василь Саливончик отримав тяжкі поране­н­ня. Він наказав бійцям від­ступати й еваку­йовувати поранених, дав їм свій автомат, а сам лишився з гранатою чекати ворогів. Кілька місяців вважався зниклим без­вісти, лише у листопаді його тіло змогли повернути на малу батьківщину.

Завантажити статтю