Самарський Олександр Андрійович

САМА́РСЬКИЙ Олександр Андрійович (19. 02. 1919, с. Свистуни Таганрозької округи Області Війська Донського, нині Донецького р-ну Донецької обл. — 11. 02. 2008, Москва) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1957), професор (1958), академік РАН (1976), іноземний член НАНУ (2000). Сталінська (1953) та Ленінська (1962) премії, Державні премії СРСР (1965) та РФ (1999). Герой Соціалістичної Праці (1979). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закінчив Московський університет (1945), де відтоді й працював: професор фізичного (від 1958), механіко-математичного (1961–70), обчислювальної математики та кібернетики (від 1970) факультетів, завідувач кафедри обчислювальних методів (1982–2008); водночас 1953–90 — завідувач відділу Інституту прикладної математики АН СРСР; 1982–98 — директор Інституту математичного моделювання РАН (обидва — Москва). Наукові дослідження: обчислювальна математика, математична фізика, математичне моделювання, чисельне моделювання складних нелінійних систем і явищ. Засновник теорії операторно-різницевих схем, загальної теорії стійкості різницевих схем. Разом з А. Тихоновим розробив чисельні методи та виконував перші в СРСР прямі розрахунки потужності вибуху атомної, згодом — водневої бомб. Заклав основи математичного моделювання та створення найважливіших принципів конструювання та обґрунтування різницевих схем і паралельних обчислень. Автор перших праць у галузі паралельного оброблення потоків даних. Займався проблемами лазерного термоядерного синтезу, магнітної та радіаційної газодинаміки, атомної енергетики, аеродинаміки, фізики плазми. Співавтор наукового відкриття «Ефект Т-шару».

Завантажити статтю