Самсонович Ян

Визначення і загальна характеристика

САМСОНО́ВИЧ Ян (14. 09. 1888, м. Островець-Свентокшиський, нині Свентокшиського воєводства, Польща — 03. 11. 1959, Варшава) — геолог, палеонтолог. Дійсний член Польської АН (1956). Учасник польсько-більшовицької війни на початку 1920-х рр. та польського підпілля під час німецько-нацистської окупації. Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1914). Працював 1915–35 та 1939–53 з перервою у Варшавському університеті: 1929–35, 1939–53 — професор, завідувач кафедри історичної геології. 1929 габілітувався на основі праці «Cechsztyn, Trias i Lias na północnym zboczu Łysogór» («Цехштейн, Тріас і Ліас на північному схилі Лисогурських гір»). 1935–39 — професор, завідувач кафедри геології та палеонтології, 1937–38 — декан математико-природничого факультету Львівського університету; 1954–59 — директор Інституту геологічних наук Польської АН (Варшава). 1952–58 — головний редактор журналу «Acta Geologica Polonica». Брав участь в організації геологічних з’їздів у Сандомирі (нині Свентокшиського воєводства, 1933), Львові (1936) та Заліщиках (нині Чортківського р-ну Тернопільської обл., 1937). Вивчав геологічну будову та корисні копалини Свєнтокшиських гір, Карпат, Поліського пониззя, Поділля та Волині. Відкрив родовище гематиту та сидериту поблизу м. Нова Слупія (нині Свентокшиського воєводства), неолітичну шахту юрських смугастих кременів на території археологічної пам’ятки Кшемьонки поблизу м. Островець-Свентокшиський, поклади фосфоритів і туронського кременю поблизу с. Рахув (нині Вармінсько-Мазурського воєводства). Довів, що в західній частині Волині є кам’яновугільні поклади.

Завантажити статтю