Самсонович Ян

САМСОНО́ВИЧ Ян (14. 09. 1888, м. Островець-Свентокшиський, нині Свентокшиського воєводства, Польща — 03. 11. 1959, Варшава) — геолог, палеонтолог. Дійсний член Польської АН (1956). Учасник польсько-більшовицької війни на початку 1920-х рр. та польського під­пі­л­ля під час німецько-нацистської окупації. Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1914). Працював 1915–35 та 1939–53 з пере­рвою у Варшавському університеті: 1929–35, 1939–53 — професор, завідувач кафедри історичної геології. 1929 габілітувався на основі праці «Cechsztyn, Trias i Lias na północnym zboczu Łysogór» («Цехштейн, Тріас і Ліас на пів­нічному схилі Лисогурських гір»). 1935–39 — професор, завідувач кафедри геології та палеонтології, 1937–38 — декан математико-природничого факультету Львівського університету; 1954–59 — директор Ін­ституту геологічних наук Польської АН (Варшава). 1952–58 — головний редактор журналу «Acta Geologica Polonica». Брав участь в організації геологічних зʼ­їздів у Сандомирі (нині Свентокшиського воєводства, 1933), Львові (1936) та Заліщиках (нині Чортківського р-ну Тернопільської обл., 1937). Ви­вчав геологічну будову та корисні копалини Свєнтокшиських гір, Карпат, Поліського пониз­зя, Поді­л­ля та Волині. Від­крив родовище гематиту та сидериту по­близу м. Нова Слупія (нині Свентокшиського воєводства), неолітичну шахту юрських смугастих кременів на території археологічної памʼятки Кшемьонки по­близу м. Островець-Свентокшиський, поклади фосфоритів і туронського кременю по­близу с. Рахув (нині Вармінсько-Мазурського воєводства). Довів, що в західній частині Волині є камʼяновугільні поклади.