Світлицький Віктор Михайлович

СВІТЛИ́ЦЬКИЙ Віктор Михайлович (25. 01. 1954, Станіслав, нині Івано-Франківськ) — фахівець у галузі геології горючих копалин, роз­робки нафтових та газових родовищ. Доктор технічних наук (1995), професор (2002). Закінчив Івано-Франківський ін­ститут нафти і газу (1976). Від­тоді працював у Немирів-Язівській партії Спеціалізованої геологорозвідувальної екс­педиції обʼ­єд­на­н­ня «Союзсірка»; 1979—85 — у Центральній науково-дослідній лабораторії ВО «Укрнафта» (обидві — Івано-Франківськ); 1985—88 та від 2006 — в Івано-Франківському університеті нафти і газу: від 2006 за сумісництвом — професор кафедри роз­робки та екс­плуатації нафтових і газових родовищ; 1988—2002 — старший науковий спів­робітник, провід­ний науковий спів­робітник, завідувач лабораторії обробки привибійної зони та ізоляції води, завідувач від­ділу видобутку нафти, газу і конденсату Українського нафтогазового ін­ституту; 2002—13 — начальник науково-технічного управлі­н­ня, начальник управлі­н­ня пер­спективного роз­витку та науки, начальник науково-технічного від­ділу, 2013—14 — начальник управлі­н­ня технічної політики АТ «Укргазвидобува­н­ня»; від 2014 — головний інженер ТОВ «Нафтогазовий центр»; водночас від 1996 — керівник від­ділу НДІ, від 2004 — професор кафедри роз­робки та екс­плуатації нафтогазових родовищ Між­народного науково-технічного університету імені Ю. Бугая (обидва — Київ); 1998—2004 — професор кафедри електромеханічного обладна­н­ня енергоємних виробництв Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут»; від 2012 — професор кафедри геології нафти і газу Київського університету імені Т. Шевченка; від 2017 — професор кафедри нафтогазових технологій, інженерії та тепло­енергетики Одеського технологічного університету. Основними напрямами науково-практичної діяльності є ви­вче­н­ня процесів, що від­буваються у покладах горючих копалин, виріше­н­ня про­блем, повʼязаних з під­вище­н­ням продуктивності свердловин нафтових i газових родовищ за допомогою керованих дис­персних систем та фізичних полів, зокрема й дослідже­н­ня процесу утворе­н­ня родовищ високовʼязких нафт за рахунок міграції легких вуглеводнів у бітумовміщуючі породи. Уперше за­пропонував використовувати дис­персні системи на основі азотнокислого карбаміду для інтенсифікації видобутку нафти і газу та магнітокеровані дис­персні системи для ізоляції припливів води.

Завантажити статтю