СИДОРО́ВИЧ Савина Йосипівна (05. 05. 1895, с. Монастириська, нині місто Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 25. 11. 1972, Львів) — етно­граф, мистецтво­знавиця, музейник, активістка українського пластового руху, громадська діячка. Її батько й дід роз­мальовували церкви в сусідніх селах та містечках. У Львові на­вчалася в гімназії сестер василіянок (1906–10-х рр.); закінчила учительську семінарію Українського педагогічного товариства (1914). Членкиня «Соколу», «Пласту», спів­працювала із Січовими стрільцями. 1916–18 організовувала українські школи в м. Володимир (нині Волинська обл.), 1918–20 — учителювала в Коломиї (нині Івано-Франківська обл.), 1920–34 — у 2-й Державній учительській семінарії (Львів). Водночас на­вчалася в Державній промисловій школі у Львові (1921–22) та Ін­ституті прикладного мистецтва у Варшаві (1925–29). Працювала від 1934 у приватній гімназії «Рідної школи» Українського педагогічного товариства імені Іллі та Іван­ни Кокорудзів і жіночій гімназії сестер василіянок; 1941–44 — у ремісничій школі; 1944–64 — Етно­графічному музеї АН УРСР (нині Музей етно­графії та художнього промислу; усі — Львів): старшим науковим спів­робітником від­ділу етно­графії та головним охоронцем фондів, згодом — охоронцем фонду тканин і одягу. Наукові дослідже­н­ня в галузі українського народного ткацтва, килимарства, ліжникарства, вбра­н­ня, вибійки, плеті­н­ня тощо. Упорядниця (й авторка вступних статей) альбомів «Орнамент української вибійки» (1950), «Тканина та вишивка» (1960; обидва — Київ) із серії «Українське народне мистецтво».