Тарнашинська Людмила Броніславівна
ТАРНАШИ́НСЬКА Людмила Броніславівна (04. 03. 1952, с. Тучин-2 Тучинського р-ну, нині с. Тучин Рівненського р-ну Рівненської обл.) — літературознавець, критик, прозаїк, есеїст, журналіст. Доктор філологічних наук (2014), професор (2015). Членкиня НСПУ (1996). Премії імені О. Білецького, імені І. Кошелівця (обидві — 2001), «Благовіст» (2006), імені М. Коцюбинського (2010), імені Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (2012), імені І. Франка НАНУ (2023). Закінчила Київський університет імені Т. Шевченка (1976). Працювала кореспондентом немирівської районної газети «Колгоспні вісті» (Вінницька обл., 1969–72), кореспондентом, завідувачем відділу тижневика «Друг читача» (1973–89), співробітником відділу критики та історії літератури газети «Літературна Україна» (1989–2000). Стажувалася в УВУ (Мюнхен, 1993–94, 1997 — доктор філософії). Від 1998 — в Інституті літератури НАНУ (Київ): від 2017 — керівник наукового Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва, від 2021 — головний науковий співробітник відділу української літератури 20 ст. та сучасного літературного процесу. Наукові дослідження: українська література 20–21 ст. (історико-поетикальний аспект та в контексті європейської культури), теорія літератури, зокрема літературознавча антропологія, література українського зарубіжжя, психологія творчості. Започаткувала авторську серію біобібліографічних літературознавчих нарисів «Шістдесятництво: профілі на тлі покоління» (К., 2010; 2019; у співавторстві з бібліографами Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого). Авторка літературно-критичних видань «Сезон вічності» (Л.; Париж; Цвікау, 2001), «Закон піраміди. Діалоги про літературу та соціокультурний клімат довкола неї» (К., 2001), передмов до книг українських письменників (В. Шевчука, М. Тарнавської, Р. Лубківського, О. Довгого, Віри Вовк та ін.), антології «Поезія із-за ґрат» (К., 2012), багатьох літературознавчих, літературно-критичних, культурологічних публікацій у наукових збірниках і періодичних виданнях України, Польщі, Чехії, українського зарубіжжя, а також статей в ЕСУ. Співавторка низки колективних праць, зокрема «Українки в історії» (2004), «Українки в історії. Нові сторінки» (2010). Упорядниця видань «Крим, який ми любимо: Антологія» (2016; усі — Київ), «Іван Кошелівець. «Можна одверто? або Туга за катарсисом (статті, огляди, рецензії, інтерв’ю)» (Х., 2018). Окремі новели й поезії Т. перекладені німецькою, португальською та ін. мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Сходження на Фудзіяму. Л., 1999; Луна мовчань. К., 2005; Парасоля на кожен дощ. К., 2008; Його величність час. Варіації на (філосо)тему. Mініатюри-імпровізації українського художника Пилипа Таралевича = Hismajesty Time. Variations on a (philoso)theme. Miniatures improvisations by the Ukrainian artist Pylyp Taralevych. К., 2010.
- Основні праці
- Художня галактика Валерія Шевчука. Постать сучасного українського письменника на тлі західноєвропейської літератури. 2001; Презумпція доцільності. Абрис сучасної літературознавчої концептології. 2008; Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття. 2013; «Шевченко — поет сучасний»: прочитання крізь призму шістдесятництва. 2017; «Україна в огні». Війна 2022 крізь призму Довженка: 100 днів протиСТОяння. 2023 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Хороб М. Нескінченне сходження людської душі. Проза Людмили Тарнашинської // Слово і час. 2000. № 3;
- Тарасюк Г. З висоти вічності і моменту. Враження від прочитання Людмили Тарнашинської // Вітчизна. 2002. № 9–10;
- Людмила Тарнашинська: Наук.-допоміж. бібліогр. покажч. К., 2006;
- Гнатюк М. Варіативність самовияву: науковий і художній текст Людмили Тарнашинської // Слово і час. 2010. № 1;
- Ільницький М. Похвальне слово Текстології // Дивослово. 2011. № 9;
- Федосій О. Художнє моделювання дійсності в образній системі прози Людмили Тарнашинської // Літературознавчі студії. К., 2015. Вип. 44, ч. 2;
- Логвиненко О. Кримська мелодія на різних інструментах // Київ. 2016. № 11–12;
- Генералюк Л. Свобода і формат активності шістдесятників: ракурси національної самоідентифікації у студіях Людмили Тарнашинської // Українська літературна газета. 2023, 13 лют.;
- Хороб С. Суголосність досвіду війни // Слово: Прикарпат. вісник НТШ. 2023. № 18;
- Забарний О. На перехрестях слова і часу: сторінками нової книги Людмили Тарнашинської // Наш український дім [Ніжин]. 2024. № 1.
Завантажити статтю
Людина 
