Сусло Дмитро Спиридонович
СУ́СЛО Дмитро Спиридонович (10(23). 02. 1909, с. Кам’яна Криниця Балтського пов. Подільської губ., нині Голованівського р-ну Кіровоградської обл. — 04. 11. 1988, Київ) — правознавець. Доктор юридичних наук (1973), професор (1976). У 1931 закінчив юридичні курси у Вінниці, від 1939 навчався в Українській філії Всесоюзної заочної правової академії (Київ). Від 1928 був народним суддею, зокрема 1934–37 — в Одесі, 1937–38 — членом Одеського обласного суду. Від 1939 — член, 1943–44 — заступник голови Верховного суду УРСР. Під час 2-ї світової війни — член військового трибуналу Південно-Західного фронту, голова військового трибуналу 7-ї саперної армії, член військових трибуналів Донського і Сталінградського фронтів. Від 1944 — радник голови Народної ради Закарпатської України, займався організацією місцевих органів юстиції. Від 1946 — заступник міністра юстиції УРСР. Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1949). У жовтні того ж року безпідставно засуджений до 10-ти р. позбавлення волі. Після звільнення і зняття судимості від 1953 працював у Київському університеті імені Т. Шевченка: від 1976 — професор кафедри кримінального права і процесу. Наукові дослідження: проблеми кримінально-процесуального права, діяльність судових і прокурорських органів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Організація судових органів Української РСР в період 1917–1925 рр. 1960; Історія суду Радянської України (1917–1967 рр.). 1968; Кримінальний процес Української РСР: Навч. посіб. 1970 (співавт.); На сторожі прав трудящих та інтересів держави: Про історію створення, організацію і діяльність адвокатури Української РСР. 1973 (співвт.); Товарищеские суды. 1981 (співавт.); усі — Київ.
Рекомендована література
- Мельник С. Вінок пам’яті вченому // Право України. 1999. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
