Скуратівський Вадим Леонтійович
СКУРАТІ́ВСЬКИЙ Вадим Леонтійович (05. 10. 1941, с. Бакланова Муравійка Куликівського, нині Чернігівського р-ну Чернігівської обл.) — мистецтвознавець, культуролог, історик, літературознавець, публіцист. Кандидат філологічних наук (1971), доктор мистецтвознавства (1997), академік НАМУ (2004). Заслужений діяч мистецтв України (2011). Ґран-Прі в номінації «Непрофесійний виконавець ролі» фестивалю «Стожари» (1965). Член НСКінУ (1990), Асоціації українських письменників (1997).
Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1965), де й працював викладачем кафедри зарубіжної літератури (1969–1971). У 1971–78 — старший редактор відділу критики журналу «Всесвіт»; 1981–82 — молодший науковий співробітник НДІ психології; 1982–85 — заступник директора з наукової роботи Літературно-меморіального музею Лесі Українки (обидва — Київ); від 1985 (з перервою) — у Київському інституті театрального мистецтва (нині університет театру, кіно і телебачення): 1985–86 — старший викладач кафедри філології, від 1988 — старший викладач, від 1991– доцент кафедри кіно і телебачення, від 1998 — професор кафедри телережисури; 1986–88 — викладач кафедри літератури Київського інституту культури; від 2004 — науковий співробітник Інституту культурології НАМУ (Київ). Водночас 1991–95 — завідувач відділу науки та культури журналу «Сучасність»; від 1997 — доцент кафедри історії та культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія». 1995 читав курс української історії та історії української культури в Женевському університеті (Швейцарія). Учасник ініціативної групи «Першого грудня» (до 2019).
Автор циклів статей з історії української, російської та західних літератур, загальної історії, історії філософії, кіно й театру. Його стаття «Шевченко в контексті світової літератури» («Всесвіт», 1978, № 3) стала знаковою подією літературного життя й причиною звільнення С. з редакції журналу. Автор і ведучий циклів телепередач «Свіжий погляд на історію» (1996; УТ-2), «Монологи. Надії і втрати» (1997–98; студія «1+1»), «Бачу землю» (2002, 1-й Національний). 1998–2000 вів авторську рубрику «Монологи» в газеті «Столичные новости». Автор щоквартального часопису «КІNO-КОЛО» (1997–2008), низки статей в ЕСУ. Знявся в художніх фільмах «Родимка» (1991), «Співачка Жозефіна й Мишачий народ» (1994), «Посмішка звіра» (1997–99), «Шум вітру» (2002) та ін.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Мистецькі проблеми в німецькому романі ХХ ст. (на матеріалі критичного реалізму). 1972; Поет-патріот Шандор Петефі. К., 1972; Історія та культура. 1996; Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття: Генеза. Структура. Функція: У 2 ч. 1997; Проблема авторства «Протоколов сионских мудрецов». 2001; Культура Нового часу — основні стратегеми новоєвропейського культурного розвитку. 2007; Скуратівський у КІNO-КОЛІ (1997–2008). 2020; Культура: Україно-европейські стратегеми. 2021; От із такого ми світу: Спомини і розмисли. 2024 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Лемешева Л. Вадим Скуратівський (До 60-річчя від дня народження) // Мист. обрії’2001–02: Альм. 2003;
- Вадим Леонтійович Скуратівський: Біобібліогр. покажч. 2004 (обидва — Київ).