Скуратівський Вадим Леонтійович

СКУРАТІ́ВСЬКИЙ Вадим Леонті­йович (05. 10. 1941, с. Бакланова Муравійка Куликівського, нині Чернігівського р-ну Чернігівської обл.) — мистецтво­знавець, культуролог, історик, літературо­знавець, публіцист. Кандидат філологічних наук (1971), доктор мистецтво­знавства (1997), академік НАМУ (2004). Заслужений діяч мистецтв України (2011). Ґран-Прі в номінації «Не­професійний виконавець ролі» фестивалю «Стожари» (1965). Член НСКінУ (1990), Асоціації українських письмен­ників (1997). 

Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1965), де й працював викладачем кафедри зарубіжної літератури (1969—1971). У 1971—78 — старший редактор від­ділу критики журналу «Всесвіт»; 1981—82 — молодший науковий спів­робітник НДІ психології; 1982—85 — за­ступник директора з наукової роботи Літературно-меморіального музею Лесі Українки (обидва — Київ); від 1985 (з пере­рвою) — у Київському ін­ституті театрального мистецтва (нині університет театру, кіно і телебаче­н­ня): 1985—86 — старший викладач кафедри філології, від 1988 — старший викладач, від 1991— доцент кафедри кіно і телебаче­н­ня, від 1998 — професор кафедри телережисури; 1986—88 — викладач кафедри літератури Київського ін­ституту культури; від 2004 — науковий спів­робітник Ін­ституту культурології НАМУ (Київ). Водночас 1991—95 — завідувач від­ділу науки та культури журналу «Сучасність»; від 1997 — доцент кафедри історії та культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія». 1995 читав курс української історії та історії української культури в Женевському університеті (Швейцарія). Учасник ініціативної групи «Першого грудня» (до 2019). 

Автор циклів статей з історії української, російської та західних літератур, загальної історії, історії філософії, кіно й театру. Його ста­т­тя «Шевченко в контекс­ті світової літератури» («Всесвіт», 1978, № 3) стала знаковою подією літературного життя й причиною звільне­н­ня С. з редакції журналу. Автор і ведучий циклів телепередач «Свіжий по­гляд на історію» (1996; УТ-2), «Монологи. Надії і втрати» (1997—98; студія «1+1»), «Бачу землю» (2002, 1-й Національний). 1998—2000 вів авторську рубрику «Монологи» в газеті «Столичные новости». Автор щоквартального часопису «КІNO-КОЛО» (1997—2008), низки статей в ЕСУ. Знявся в художніх фільмах «Родимка» (1991), «Спів­ачка Жозефіна й Мишачий народ» (1994), «Посмішка звіра» (1997—99), «Шум вітру» (2002) та ін.