Фурніка Віталій Петрович

ФУ́РНІКА Віталій Петрович (псевдонім — Таміжаха Піттан; 14. 10. 1940, с. Довжанка Чорнянського, нині Подільського р-ну Одеської обл. — 06. 04. 1993, Москва) — індолог, перекладач, шевченкознавець. Кандидат філологічних наук (1979). Член СПУ (1990), СЖУ (1980), Всесоюзної асоціації сходознавців (1981). Після закінчення Білгород-Дністровського сільськогосподарського технікуму (Одеська обл., 1958) працював механіком у колгоспі «Фрунзе» на Одещині. 1959 переїхав до м. Дубоссари (Молдова). Навчався у Ленінградських (нині Санкт-Петербург) інституті музики й кінематографії (від 1962) та ун-ті (від 1965). Познайомився із творчістю індійського поета Субраманьї Бараді, захопився індологією та досконало вивчив тамільську мову. 1969 вийшла його перша публікація тамільською мовою «Совіят наттіль орамба кальві» («Початкова освіта в СРСР») в індійському журналі «Кальві кадір» («Сонце знань»). Зробив перший художній переклад із тамільської мови «Фахівець з пульсу» Д. Ірамачандірана. Працював перекладачем у «Лендіпроводгоспі», від 1975 — у видавництві «Прогрес» у Москві, регулярно друкув статті в журналі «Азия и Африка сегодня». 1977 опублікував перекладену ним із тамільської книгу «Пассажир дневного экспресса» Д. Джаякантани. Відвідавши Індію та Шрі-Ланку, зібрав матеріал для книги «От рождения до погребального костра». Був постійним дописувачем журналів «Всесвіт» (від 1982) та «Дніпро» (від 1985). Автор статей, досліджень, оглядів, коментарів, анотацій, нарисів із проблем тамільської історії й культури українською, російською, французькою й англійською мовами. Перекладав повісті та оповідання тамільських письменників. Видав українською мовою книги «Кобзар за Гімалаями» (1989), «Тамільські прислів’я та приказки» (1990). Співпрацював із Центром вивчення індійської культури «Васанта», за підтримки якого заснував газету «Індійський мотив». Був членом Московського товариства української культури «Славутич».

Завантажити статтю