Фурніка Віталій Петрович

ФУ́РНІКА Віталій Петрович (псевдонім — Таміжаха Піт­тан; 14. 10. 1940, с. Довжанка Чорнянського, нині Подільського р-ну Одеської обл. — 06. 04. 1993, Москва) — індолог, пере­кладач, шевченко­знавець. Кандидат філологічних наук (1979). Член СПУ (1990), СЖУ (1980), Всесоюзної асоціації сходо­знавців (1981). Після закінче­н­ня Білгород-Дністровського сільськогосподарського технікуму (Одеська обл., 1958) працював механіком у колго­спі «Фрунзе» на Одещині. 1959 пере­їхав до м. Дубос­сари (Молдова). На­вчався у Ленін­градських (нині Санкт-Петербург) ін­ституті музики й кінемато­графії (від 1962) та ун-ті (від 1965). По­зна­йомився із творчістю індійського поета Субраманьї Бараді, захопився індологією та досконало ви­вчив тамільську мову. 1969 ви­йшла його перша публікація тамільською мовою «Совіят нат­тіль орамба кальві» («Початкова освіта в СРСР») в індійському журналі «Кальві кадір» («Сонце знань»). Зробив перший художній пере­клад із тамільської мови «Фахівець з пульсу» Д. Ірамачандірана. Працював пере­кладачем у «Ленді­проводго­спі», від 1975 — у видавництві «Про­грес» у Москві, регулярно друкув стат­ті в журналі «Азия и Африка сегодня». 1977 опублікував пере­кладену ним із тамільської книгу «Пас­сажир дневного экс­прес­са» Д. Джаякантани. Від­відавши Індію та Шрі-Ланку, зібрав матеріал для книги «От рождения до погребального костра». Був по­стійним дописувачем журналів «Всесвіт» (від 1982) та «Дні­про» (від 1985). Автор статей, досліджень, оглядів, коментарів, анотацій, нарисів із про­блем тамільської історії й культури українською, російською, французькою й англійською мовами. Пере­кладав повісті та оповіда­н­ня тамільських письмен­ників. Видав українською мовою книги «Кобзар за Гімалаями» (1989), «Тамільські прислівʼя та приказки» (1990). Спів­працював із Центром ви­вче­н­ня індійської культури «Васанта», за під­тримки якого заснував газету «Індійський мотив». Був членом Московського товариства української культури «Славутич».

Завантажити статтю